Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Ланченко Л.В., Усенко Є.А.,

при секретарі: Бойченко Ю.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського ТОВ "АгроМир-8" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2005 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 18.01.2006 року по справі № 6/169-23/155 за позовом Сільськогосподарського ТОВ "АгроМир-8" до Мелітопольської ОДПI Запорізької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Запорізької області від 12 жовтня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 18 січня 2006 року, в задоволені позовних вимог Сільськогосподарського ТОВ "АгроМир-8" до Мелітопольської ОДПI Запорізької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000232601/2 та 0000242601/2 від 09.02.2004 року - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач 18.02.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.06.2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі СГ ТОВ "АгроМир-8" просить скасувати судові рішення та постановити нове - про задоволення прозову посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційну скаргу СГ ТОВ "АгроМир-8" необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог ТОВ "АгроМир-8", суд правильно виходив з того, що позивач, як новостворений сільськогосподарський товаровиробник, складав та подавав до податкового органу одночасно три декларації.

Податковий кредит, в даному випадку сума податку на додану вартість, сплачена постачальникам, мала бути перенесена зі знаком "-" до рядка 8 спеціальної податкової декларації за звітний період (серпень 2001р.), в якій відображені (будуть відображатися) податкові зобов'язання за операціями з продажу товарів (робіт, послуг), до вартості яких віднесена вартість відповідних ТМЦ.

Сума 137801,00 грн. по рядку 24 декларації з податку на додану вартість по скороченій формі за липень 2001р. із знаком "-" неправомірно внесена підприємством коригуванням до рядка 8 загальної декларації за липень 2003р. і зменшує податкове зобов'язання за липень 2003р. на 137801,00 грн.

Підприємством СТОВ "АгроМир-8" порушено вимоги п. 11.29 Закону "Про податок на додану вартіст" (168/97-ВР) № 168/97-ВР та п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. № 271 (271-99-п) № 271, що призвело до неправомірного визначення сум ПДВ, що відшкодовуються з бюджету.

Виявлене порушення стало достатньою підставою для визначення зобов'язання контролюючим органом.

Зазначені висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, визначені п. 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Подання податкової декларації по податку на додану вартість було передбачено підпунктом 7.7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) в редакції, чинній по 01.06.2005р., та пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Згідно з визначенням, наведеним п. 2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (в редакції, чинній по 31.03.2005р.), платником податку є особа, обсяг оподатковуваних операцій з поставки товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166 (z0250-97) , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 р. за № 250/2054, в редакції, чинній по 22.10.2003р., особи, які не підпадають під визначення платників податку у зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій меншими ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян протягом будь-якого періоду за останні 12 календарних місяців, у тому числі особи, зареєстровані як платники податку за власним бажанням (добровільно зареєстровані платники податку), а також особи, зареєстровані як платники податку на підставі того, що вони здійснюють торгівлю за готівку (кредитні дебетові картки або комерційні чеки) до податкового періоду, в якому ними досягається зазначений обсяг оподатковуваних операцій, подають декларацію за скороченою формою (податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену).

Податкова декларація за скороченою формою подається до першого звітного періоду, в якому платником досягнуто обсяг оподатковуваних операцій у розмірі 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У першому звітному періоді, в якому зазначені обсяги оподатковуваних операцій були досягнуті, платником подається податкова декларація за формою, встановленою наказом ДПА України від 30.05.97 № 166 (z0250-97) , з урахуванням змін.

Відповідно до пп. 5.13.2 Порядку (в редакції до 22.10.2003р.), платники податку, які досягли обсягу оподатковуваних операцій 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у першому звітному періоді, в якому були досягнуті зазначені обсяги оподатковуваних операцій, подають до податкової інспекції (адміністрації) податкову декларацію за повною формою, а значення рядка 24 податкової декларації (скороченої) попереднього звітного періоду включають зі знаком "-" до рядка 8 податкової декларації за вказаний звітний період.

Згідно з п. 11.21 ст. 11 Закону "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , дію якого продовжено до 01.01.2007 року згідно із Законом № 2987-IV (2987-15) від 18.10.2005 року, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Відповідно до п. 11.29 ст.11 зазначеного Закону, (дію пункту продовжено до 01.01.2007 року згідно із Законом № 2987-IV (2987-15) від 18.10.2005 року), зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, визначений Порядком акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільського сподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. № 271 (271-99-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. № 374 (374-2001-п) ).

Пунктом 4 Порядку встановлюється, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду.

Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Дія зазначеного Порядку поширюється на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, котрі зареєстровані як платники податку на додану вартість і одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік суму, що становить не менш як 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі їх валового доходу визначається в поточному році за даними звітного періоду.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодилась колегія апеляційного суду, прийшов до обгрунтованого висновку, що позивачем в порушення п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) завищено суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за липень 2003 року на суму 137214,00 грн., та в порушення вимог пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2003р. на 58700,00 грн.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000232601/2 та 0000242601/2 від 09.02.2004 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 45776,00 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування у картці особового рахунку платника податків за липень 2003р. на суму 91438,00 грн. обгрунтовано визнані судами правомірними, оскільки винесені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.210, 220, 221 ст. 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України (2747-15) , колегія -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського ТОВ "АгроМир-8" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2005 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 18.01.2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.