ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Цуркана М.I. - головуючий,
Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,
Гуріна М.I.,
Ліпського Д.В.,
Юрченка В.В.,
при секретарі Дашківській О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краснодонського
міськрайонного суду Луганської області від 27 грудня 2004 року в
справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального
захисту населення Краснодонської міської ради Луганської області
про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення,
в с т а н о в и л а :
У липні 2004 року ОСОБА_1. звернувся в суд з вказаним
позовом.
Зазначав, що відповідач в порушення вимог статті 48 Закону
України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
сплачує щорічну
допомогу на оздоровлення в розмірах, що не співвідносяться з
мінімальною заробітною платою, встановленою законами України,
внаслідок чого за період з 1996 року по 2003 рік недоплачено 7
986,40 грн., які просив стягнути.
Рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської
області від 27 грудня 2004 року, залишеним без змін ухвалою
судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської
області від 13 квітня 2005 року, в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач зазначає, що судами неправильно
застосовані положення Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
. Посилаючись на порушення норм
матеріального та процесуального права, просить скасувати судове
рішення та постановити нове рішення про задоволення позову.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про розгляд
справи повідомлені.
Перевіривши правильність застосування судами норм
матеріального й процесуального права, колегія суддів приходить до
висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково
з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1. -
інвалід другої групи, особа, яка постраждала внаслідок
Чорнобильської катастрофи і згідно зі статтею 48 Закону України
"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
має право на
щорічну допомогу на оздоровлення.
Частиною 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
особам, які стали інвалідами другої групи
внаслідок Чорнобильської катастрофи була передбачена щорічна
допомога на оздоровлення, яка виплачувалася в розмірі п'яти
мінімальних заробітних плат. При цьому, згідно з вимогами частини
7 даної статті розмір мінімальної заробітної плати визначався на
момент виплати. З 2006 року дію приведених норм права призупинено.
Таким чином, законом була передбачена кратність щорічної
допомоги на оздоровлення в залежності від розміру мінімальної
заробітної плати, що склався на відповідний період, і не визначена
можливість встановлення конкретних сум компенсацій і доплат,
зокрема для осіб, які мають право на щорічну допомогу на
оздоровлення.
Законами України в період 1996-2003років встановлювався
розмір мінімальної заробітної плати. Так з 01 березня 1996 року по
02 вересня 1996 року її розмір становив 1 500 000 крб., з 02
вересня 1996 року по 31 грудня 1997 року - 15 грн., з 01 січня
1998 року по 30 червня 1998 року - 45 грн., з 01 липня 1998 року
по 30грудня 1998 року - 55 грн., з 01 січня 1999 року по 31
березня 2000 року - 74 грн., з 01 квітня 2000 року по 30 червня
2000 року - 90 грн. й т.д.
У порушення вимог статей 15, 30, 62, 202 ЦПК України 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року, чинного на час вирішення спору, суд належним
чином не визначилися з правовою нормою, що регулює спірні
правовідносини, не звернув увагу на зазначені положення закону і,
як наслідок, не перевірив можливості застосування положень
постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836
( 836-96-п ) (836-96-п)
"Про компенсаційні виплати особам, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" з огляду на їх
невідповідність нормам Закону щодо розміру щорічної допомоги на
оздоровлення.
Суд апеляційної інстанції на вказані порушення не звернув
належної уваги й без достатніх підстав залишив без змін рішення
суду першої інстанції.
За таких обставин постановлені в справі судові рішення
підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд із
підстав, передбачених частиною 2 статті 227 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської
області від 27 грудня 2004 року та ухвалу судової палати у
цивільних справах Апеляційного суду Луганської області від 13
квітня 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.
Судді:
М.I. Цуркан С.Є. Амєлін М.I. Гурін Д.В. Ліпський В.В.
Юрченко