ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого Бившевої Л.I.,
суддів: Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної
Т.М.,
при секретарі Павлушко Р.С.,
за участю:
представника відповідача - Сороки В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 12 липня 2006 року
у справі № А 38/241 ( rs62332 ) (rs62332)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
промислово - торгівельної фірми "Онтаріо"
до Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2005 року ТОВ промислово - торгівельна фірма
"Онтаріо" звернулось до суду з позовом до ДПI у м.
Дніпродзержинську про визнання недійсним податкового
повідомлення - рішення № 0001442301/2/31008123 від 19 серпня 2005
року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки №
84/23/32816084 від 04 квітня 2005 року, на підставі якого було
прийнято спірне податкове повідомлення - рішення, є помилковими,
оскільки витрат по сплаті податку на додану вартість підтверджені
податковими накладними, а тому суми податку на додану вартість в
розмірі 23 092, 46 грн. за листопад 2004 року та в розмірі 3 872,
24 грн., 60 159, 55 грн. за грудень 2004 року були правомірно
віднесені до складу податкового кредиту.
Заявою від 17 листопада 2005 року позивач уточнив позовні
вимоги та просив скасувати податкове повідомлення - рішення №
0001442301/2/31008123 від 19 серпня 2005 року.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від
28 листопада 2005 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 12 липня 2006 року постанову господарського суду
Дніпропетровської області від 28 листопада 2005 року скасовано.
Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення державної
податкової інспекції у Дніпродзержинську № 84/23/32816084 від 04
квітня 2005 року.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ
промислово - торгівельної фірми "Онтаріо" 85, 00 грн. судових
витрат.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ
промислово - торгівельної фірми "Онтаріо" 8,40 грн. судового збору
по апеляційній скарзі.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 27 липня 2006 року виправлено помилку в абзаці другому
резолютивної частини постанови Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 12 липня 2006 року та викладено зазначений
абзац в наступній редакції:
"- визнати недійсним податкове повідомлення - рішення
державної податкової інспекції у Дніпродзержинську №
0001442301/2/31008123 від 19 серпня 2005 року."
В абзаці четвертому резолютивної частини постанови зменшено
суму судового збору по апеляційній скарзі, яка підлягає стягненню
з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою
відповідальністю промислово - торгівельної фірми "Онтаріо" до 1,
70 грн.
В касаційній скарзі ДПI у м. Дніпродзержинську, посилаючись
на неправильне застосування норм матеріального права та порушення
норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить
скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в
силі рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи
касаційної скарги та просив її задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про
дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що
відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства
не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення
представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги
щодо дотримання правильності застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
19 серпня 2005 року ДПI у м. Дніпродзержинську прийняла
податкове повідомлення - рішення № 0001442301/2/31008123, яким
визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану
вартість 124 283, 00 грн., у тому числі 87 124, 00 грн. основний
платіж та 37 159, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Зазначене податкове повідомлення - рішення було прийнято на
підставі акту № 84/23/32816084 від 04 квітня 2005 року "Про
результаті комплексної планової документальної перевірки
дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ ПТФ
"Онтаріо" за період з 16 березня 2004 року по 31 грудня 2004 року.
В акті перевірки було встановлено порушення підпункту 7.4.5
п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яке полягає у безпідставному віднесенні до складу
податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість,
що не підтверджені податковими накладними:
- в листопаді 2004 року в сумі 23 092, 46 грн. (загальна сума
1 385 554, 74 грн.) в складі передплати, перерахованої ПП
"Промсервіскомплект";
- в грудні 2004 року в сумі 3 872, грн. (загальна сума 23
233, 44 грн.) в складі оплати за товарно - матеріальні цінності,
отримані від ПП "Iбріс";
- в грудні 2004 року в сумі 60 159, 44 грн. (загальна сума
360 956, 64 грн.) в складі оплати за товарно - матеріальні
цінності, отримані від ПП "Промсервіскомплект".
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних
вимог, виходив з того, що в ході розгляду справи позивачем були
надані податкові накладні, накладні та рахунки на вищевказані
суми, однак відсутність податкових накладних на момент проведення
перевірки свідчить про обгрунтованість висновків акту та
правомірність нарахування штрафних санкцій.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої
інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що під
час розгляду справи позивачем були надані податкові накладні від
26 листопада 2004 року на суму 23 092, 46 грн. та від 14 грудня
2004 року на суму 60 159, 00 грн., видані ПП "Промсервіскомплект",
та податкова накладна від 27 грудня 2004 року на суму 3 872, 27
грн., видана ПП "Iбріс", завірені копії яких наявні в матеріалах
справи, що відповідно до положень підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підтверджує правомірність віднесення сум податку на додану
вартість за цими податковими накладними до податкового кредиту, а
тим самим неправомірність спірного податкового повідомлення -
рішення. При цьому посиланні відповідача на недоліки в оформленні
податкових накладних, а саме: відсутність підпису особи в
отриманні накладних та відсутність в накладній від 27 грудня 2004
року податкового номеру покупця не були прийняті судом апеляційної
інстанції до уваги з посиланням на те, що зазначені недоліки не
призводять до неможливості прийняття цих накладних на
підтвердження сум податкового кредиту.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду апеляційної
інстанції, яким скасовано рішення суду першої інстанції та
задоволені позовні вимоги з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит - сума, на яку
платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного
періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону
податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Відповідно до положень підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7
вищезазначеного Закону датою виникнення права платника податку на
податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких
витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими
накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -
актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який
засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт
(послуг) (підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Таким чином, платник податку має право включити до
податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість
при придбанні товарів лише у випадку наявності підтверджуючих
документів, а саме: оформлених належним чином податкових накладних
чи митних декларацій.
При цьому відповідно до положень до ч. 3 підпункту 7.4.5 п.
7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не підтвердження сум податку, попередньо включених
до складу податкового кредиту, на момент перевірки тягне за собою
для позивача відповідальність лише у вигляді фінансових санкцій,
установлених законодавством, нарахованих на суму податкового
кредиту, не підтверджену відповідними документами.
Встановивши фактичну наявність податкових накладних від 26
листопада 2004 року та 14 грудня 2004 року, які підтверджують
сплату позивачем (покупцем) податку на додану вартість ПП
"Промсервіскомплект" (продавцю) в сумі 23 092, 46 грн. та 60 159,
44 грн. відповідно, та податкової накладної від 27 грудня 2004
року, яка підтверджує сплату позивачем (покупцем) податку на
додану вартість ПП "Iбріс" в сумі 3 872, 24 грн., суд апеляційної
інстанції дійшов обгрунтованого висновку про правомірність
віднесення цих сум до податкового кредиту, і як наслідок
неправомірність податкового повідомлення - рішення ДПI у
Дніпродзержинську № 0001442301/2/31008123 від 19 серпня 2005 року.
Посилання відповідача на недоліки в оформленні податкових
накладних, а саме: відсутність підпису особи в отриманні накладних
та відсутність в накладній від 27 грудня 2004 року податкового
номеру покупця, на думку колегії суддів обгрунтовано не прийнято
до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки підпункт 7.2.1 п.
7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не містить такої вимог до податкової накладної, як
підпис покупця в отриманні податкової накладної, а відсутність в
податковій накладній від 27 грудня 2004 року, яка була виписана ПП
"Iбріс", індивідуального податкового номеру позивача (покупця) не
роблять податкову накладну недійсною та не свідчать про її
неналежність та недопустимість як доказу з урахуванням того, що ця
податкова накладна відповідно до ст. ст. 70, 86 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
дозволяє судам
першої та другої інстанцій ідентифікувати контрагентів позивача,
зробити висновок про достовірність підтвердження фактичності
здійснення господарських операцій, сплати податку на додану
вартість та його сум.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПI у м.
Дніпродзержинську підлягає залишенню без задоволення, а постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 липня
2006 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч.
5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті
Дніпродзержинську залишити без задоволення, а постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 липня
2006 року ( rs62332 ) (rs62332)
- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий: (підпис) Л.I. Бившева
Судді: (підпис) М.I. Костенко
(підпис) Н.Є. Маринчак
(підпис) Є.А. Усенко
(підпис) Т.М. Шипуліна
З оригіналом згідно
Суддя Л.I. Бившева