ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     17 травня 2007 року м. Київ

     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:

     Цуркана М.I. - головуючий,

     Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,

     Гуріна М.I.,

     Ліпського Д.В.,

     Юрченка В.В.

     при секретарі Дашківській О.Є.

     з участю позивача  та  представника  позивачів,  представника
Кабінету Міністрів України

     розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні   справу   за
касаційною  скаргою  ОСОБА_1,  ОСОБА_2,   ОСОБА_3   на   постанову
Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2006 року та
ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20  червня  2006  року  в
справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Держави  Україна  в
особі Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України,
Відкритого  акціонерного  товариства   "Державний   ощадний   банк
України"  про  стягнення  грошових  заощаджень  та   відшкодування
моральної шкоди,

                      в с т а н о в и л а :

     У червні 2005 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в суд
з позовом про стягнення грошових заощаджень, поміщених у  державні
боргові цінні папери, та відшкодування моральної  шкоди,  завданої
Державою Україна внаслідок невиконання грошових зобов'язань.

     Постановою Печерського районного  суду  міста  Києва  від  20
березня 2006 року, залишеною без змін  ухвалою  Апеляційного  суду
міста  Києва  від  20  червня  2006  року,  в  задоволенні  позову
відмовлено.

     В  касаційній   скарзі,   посилаючись   на   порушення   норм
матеріального та процесуального права, позивачі просять  скасувати
судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову.

     В  касаційній  інстанції  позивач  і  представник   позивачів
підтримали доводи касаційної скарги.

     Представник відповідача касаційну скаргу не визнав, просив її
відхилити  посилаючись  на  те,  що  судові  рішення  відповідають
вимогам законодавства.

     Перевіривши    правильність    застосування    судами    норм
матеріального й процесуального права колегія суддів  приходить  до
висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково
з таких підстав.

     Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період  з  1990
року по 1999 рік  ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3  придбали  облігації
державної внутрішньої виграшної та державної  цільової  позики  на
загальну суму 114 150 карбованців  колишнього  СРСР  й  не  можуть
повернути гроші.

     Вирішуючи спір  суд  першої  інстанції,  з  висновками  якого
погодився апеляційний  суд,  виходив  з  того,  що  відповідно  до
Законів України  "Про  державні  гарантії  відновлення  заощаджень
громадян України" ( 537/96-ВР ) (537/96-ВР)
        , "Про Державний бюджет України" на
певний рік, Постанови Кабінету Міністрів  України  від  30  травня
2005 року №409 ( 409-2005-п ) (409-2005-п)
         "Про виплату у 2005 році  громадянам
України компенсації втрат від  знецінення  грошових  заощаджень  і
страхових внесків, вкладених до  2  січня  1992  року  в  установи
колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території  України,  і
установи колишнього Укрдержстраху, та  викуп  облігацій  Державної
цільової безпроцентної позики 1990 року" відсутні правові підстави
для задоволення позовних вимог.

     Справа розглядалася як адміністративна

     З матеріалів справи вбачається, що між сторонами  існує  спір
щодо виконання фінансових зобов'язань, який вирішується в  порядку
цивільного судочинства.

     Суди першої та апеляційної інстанцій  не  звернули  уваги  на
вказані обставини, що призвело до помилкового розгляду справи,  на
яку не поширюється юрисдикція адміністративного судочинства.

     За  таких  обставин  постановлені  в  справі  судові  рішення
підлягають скасуванню, адміністративне провадження -  закриттю,  а
справа направленню на новий розгляд з підстав передбачених пунктом
1  частини  1  статті  157  та  частиною  2  статті  227   Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
         .

     Керуючись   статтями   223,    157,    227,    231    Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
         , колегія суддів
Вищого адміністративного суду України

                        у х в а л и л а :

     Касаційну  скаргу  ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3   задовольнити
частково.

     Постанову Печерського  районного  суду  міста  Києва  від  20
березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва  від  20
червня 2006 року скасувати, провадження в адміністративній  справі
закрити, а справу направити  до  районного  суду  для  розгляду  в
порядку цивільного судочинства.

     Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення  і  може
бути  оскаржена  до  Верховного  Суду   України   за   винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.

     Судді:

     М.I. Цуркан С.Є. Амєлін М.I. Гурін Д.В. Ліпський В.В. Юрченко