ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
Справа № К-22954/06
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Цуркана М.I. - головуючий,
Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,
Гуріна М.I.,
Ліпського Д.В.,
Юрченка В.В.,
при секретарі Дашківській О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Авдіївського
міського суду Донецької області від 02 березня 2006 року та ухвалу
судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької
області від 27 квітня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до
Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської
міської ради Донецької області про стягнення грошової допомоги на
оздоровлення,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2003 року ОСОБА_1. звернувся в суд з вказаним
адміністративним позовом.
Зазначав, що відповідач в порушення вимог статті 48 Закону
України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
сплачує щорічну
допомогу на оздоровлення в розмірах, що не співвідносяться з
мінімальною заробітною платою, встановленою законами України,
внаслідок чого за період з 2001 року по 2002 рік недоплачено 1 375
грн., які просив стягнути.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останньою постановою Авдіївського міського суду Донецької
області від 02 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою
судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької
області від 27 квітня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач зазначає, що судами неправильно
застосовані положення Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
. Посилаючись на порушення норм
матеріального та процесуального права, просить скасувати судові
рішення та постановити нове рішення про задоволення позову.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про розгляд
справи повідомлені.
Перевіривши правильність застосування судами норм
матеріального й процесуального права, колегія суддів приходить до
висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково
з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1. -
інвалід третьої групи, особа, яка постраждала внаслідок
Чорнобильської катастрофи і згідно зі статтею 48 Закону України
"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
має право на
щорічну допомогу на оздоровлення.
Частиною 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
особам, які стали інвалідами III групи
внаслідок Чорнобильської катастрофи, була передбачена щорічна
допомога на оздоровлення, яка виплачувалася в розмірі 4
мінімальних заробітних плат. При цьому, згідно з вимогами частини
7 даної статті розмір мінімальної заробітної плати визначався на
момент виплати. З 2006 року дію приведених норм права призупинено.
Таким чином, законом була передбачена кратність щорічної
допомоги на оздоровлення в залежності від розміру мінімальної
заробітної плати, що склався на відповідний період, і не визначена
можливість встановлення конкретних сум компенсацій і доплат,
зокрема для осіб, які мають право на щорічну допомогу на
оздоровлення.
Законами України в період 2001-2002 років встановлювався
розмір мінімальної заробітної плати. Так з 01 липня 2000 року по
31 грудня 2001 року її розмір становив 118 грн., з 01січня 2002
року по 30 червня 2002 року - 140 грн., з 01 липня 2002 року по 31
грудня 2002 року - 165 грн.
У порушення вимог статей 86, 159,161, 163 Кодексу
адміністративного судочинства України суд належним чином не
визначився з правовою нормою, що регулює спірні правовідносини, не
звернув увагу на зазначені положення закону і, як наслідок, не
перевірив можливості застосування положень постанови Кабінету
Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
"Про
компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" з огляду на їх невідповідність нормам
Закону щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення.
Про необхідність перевірки зазначених обставин було вказано в
ухвалі касаційного суду, який скасовуючи судові рішення направляв
справу на новий судовий розгляд.
Висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані
рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції
при повторному розгляді справи як у відповідності з вимогами
частини 4 статті 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, за якими
переглядалася справа Верховним Судом України, так і відповідно до
вимог частини 5 статті 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, за яким
повторно розглядалася справа.
Суд апеляційної інстанції на вказані порушення не звернув
належної уваги й без достатніх підстав залишив без змін рішення
суду першої інстанції.
За таких обставин постановлені в справі судові рішення
підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд із
підстав, передбачених частиною 2 статті 227 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Авдіївського міського суду Донецької області від 02
березня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Донецької області від 27 квітня 2006 року
скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття обставин.
Судді:
М.I. Цуркан С.Є. Амєлін М.I. Гурін Д.В. Ліпський В.В. Юрченко