Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.I.

суддів Білуги С. В.

Гаманка О.I.

Загороднього А. Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Проценко О. О.,

за участю позивачаОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 та представника відповідача Герасименко Ю. О.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України на постанову Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України та Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Кабінету Міністрів України та Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2007 року, позов задоволено. Визнано незаконними та скасовано постанову Кабінету Міністрів України №977 від 06 липня 2006 (977-2006-п) року та наказ Державного департаменту ветеринарної медицини №103-к від 25 липня 2006 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи. Позивач поновлений на посаді заступника голови Державного департаменту ветеринарної медицини - заступника Головного державного інспектора ветеринарної медицини України - начальника управління державної інспекції ветеринарної медицини, стягнуто на його користь 26058 грн. 12 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 4343 грн. 02 коп. заробітної плати за липень 2006 року.

У касаційній скарзі Державний департамент ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України просить скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2007 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Позивач заперечує проти касаційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 21 серпня 2001 року постановою Кабінету Міністрів України позивач призначений заступником голови державного департаменту ветеринарної медицини України - заступником головного державного інспектора ветеринарної медицини - начальником управління державної інспекції ветеринарної медицини.

06 липня 2007 року постановою Кабінету Міністрів України №977 (977-2006-п) та наказом Державного департаменту ветеринарної медицини №103-к від 25 липня 2006 року позивач звільнений з цієї посади через несумлінне виконання своїх службових обов'язків - порушення присяги державного службовця за пунктом 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте ця норма судами не дотримана.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що звільненняОСОБА_1 було проведено з порушенням вимог п. 10 постанови Кабінету Міністрів України №1658 від 13 грудня 2001 (1658-2001-п) року "Про затвердження порядку розгляду питань, пов'язаних з призначенням на посади та звільнення з посад керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади, урядових органів управління, керівників торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об'єднань, а також голів місцевих державних адміністрацій" без обгрунтування причин звільнення позивача із займаної посади, без обов'язкового, на думку суду, службового розслідування та з порушенням "Тимчасового регламенту Кабінету міністрів України" (далі - Регламент), оскільки рішення про звільнення було прийнято до отримання Кабінетом Міністрів необхідних документів, не було проведено експертизи проекту постанови про звільнення позивача Міністерством юстиції України, її проект не узгоджено з Міністерством праці України.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що в порушення вимог ч. 2 ст. 40 КЗпП України (322-08) звільнення позивача відбулося в період його тимчасової непрацездатності.

Висновки суду першої інстанції не грунтується на доказах, побудовані на припущеннях, апеляційний суд не звернув на це увагу та не виконав вимог статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, суд взяв до уваги лише формальні обставини про те, що подання Міністра аграрної політики про звільнення ОСОБА_1 від 05.07.2006 року було зареєстровано у секретаріаті Кабінету Міністрів України 11.07.2006 року, а тому не було предметом розгляду на засіданні Кабінету Міністрів України 06.07.2006 року, коли приймалось рішення про звільнення позивача.

Судами не спростовані доводи представника відповідача та не досліджені надані ним докази про те, що реєстрація цього подання у секретаріаті була проведена формально, після фактичного розгляду його на засіданні Кабінету Міністрів України.

Суд помилково зазначив, що відповідач "міг та повинен був" провести службове розслідування перед звільненням позивача за порушення ним присяги державного службовця.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №950 від 13.06.2000 (950-2000-п) року, відносно державних службовців може бути проведено службове розслідування, тобто ця вимога не носить обов'язковий характер, а тому не зобов'язує відповідача проводити таке розслідування при вирішенні питання про звільнення державного службовця у разі порушення ним присяги, несумлінного виконання своїх службових обов'язків.

Не грунтуються на нормах Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України і доводи суду щодо необхідності при вирішенні спірних правовідносин проведення відповідної експертизи Міністерством юстиції України, оскільки проведення такої експертизи передбачено лише щодо проектів постанов Кабінету Міністрів України на відповідність законодавству України, стандартам Ради Європи у сфері демократії, верховенства права та прав людини і таке інше.

Відповідно до пункту 13 розділу VI Регламенту підлягають обов'язковій експертизі Мінюстом та узгодженню з Мінпраці проекти постанов Кабінету Міністрів, предметом яких є урегулювання питань оплати праці, грошового утримання, пенсійного забезпечення, соціальних та трудових відносин. Тобто ця вимога не розповсюджується на правовідносини щодо індивідуальних спорів конкретних осіб при їх звільненні з посад державних службовців.

Відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України "Про державну службу" (3723-12) крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Саме з цих підстав наказом Державного департаменту ветеринарної медицини №103-к від 25 липня 2006 року позивач був звільнений з державної служби.

Звільненню ОСОБА_1слугувало подання Міністра аграрної політики від 05.07.2006 року в якому зазначалось про те, що бездіяльність ОСОБА_1 призвела до порушень в роботі регіональних служб на державному кордоні та транспорті, втрати іміджу України та може призвести до занесення та розповсюдження на території України збудників особливо небезпечних хвороб тварин. В подальшому ці діяння позивача Кабінетом Міністрів України та Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України визнані як порушення присяги державного службовця і прийняті за підставу для його звільнення.

В порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді позовної заяви ОСОБА_1 обмежились лише неповним дослідженням обставин процедури розгляду Кабінетом Міністрів України подання про звільнення ОСОБА_1, та не досліджували, чи мали місце безвідповідальні дії ОСОБА_1 при виконанні своїх службових обов'язків чи потягли вони порушення ним присяги, як це зазначено у постанові Кабінету Міністрів України та у наказі про його звільнення.

Ці порушення вимог процесуального закону судом першої та апеляційної інстанції призвели до ухвалення ними необгрунтованих рішень.

Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги доводи позивача про те, що його звільнення було незаконним ще й з тих підстав, що він був звільнений з державної служби в період тимчасової непрацездатності. При цьому суд мотивував своє рішення тим, що наказ №103-к Держдепартаменту про звільнення був виданий 25.07.2006 року, коли позивач уже був працездатним і вийшов на роботу.

Апеляційний суд, не спростовуючи доводів суду першої інстанції, та не мотивуючи свою ухвалу, зазначив, що звільнення ОСОБА_1 відбулося в порушення вимог ч. 2 ст. 40 КЗпП України (322-08) під час його тимчасової непрацездатності.

Відповідно до п. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставою для скасування рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин ухвалені судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -ухвалила:

Касаційну скаргу Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України задовольнити частково.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України та Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.