Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Ліпського Д.В.

судді-доповідача Гуріна М.I.

суддів Амєліна С.Є.

Федорова М.О.

Юрченка В.В.

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду міста Одеси від 19.04.2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15.06.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військового комісаріату про перерахунок пенсії з врахуванням підвищення, як інваліду війни II групи.

В обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що розрахунок підвищення пенсії чи щомісячного довічного грошового утримання інвалідам війни має проводитися на підставі прожиткового мінімуму громадян, а не мінімальної пенсії за віком.

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 19.04.2006 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.06.2006 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Приморського районного суду міста Одеси від 19.04.2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15.06.2006 року, а у справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачу з 2000 року виплачується пенсія по інвалідності з врахуванням підвищенням, як інваліду війни II групи.

Частиною четвертою статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) передбачено що, інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, даною нормою закону передбачено, що за основу розрахунку підвищення пенсії чи щомісячного довічного грошового утримання інвалідам війни береться мінімальна пенсія за віком, а не прожитковий мінімум громадян.

Крім того, статтею 25 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) також передбачено, що пенсії по інвалідності підвищуються на 350 процентів мінімальної пенсії за віком - інвалідам війни II групи.

Дані норми не були визнані неконституційними, а тому підлягали застосуванню при розрахунку і виплаті оспорюваного підвищення пенсії.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що розрахунок підвищення інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії у 2000 - 2005 роках повинен здійснюватися, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішень відсутні, а тому відхиляє касаційну скаргу і залишає судові рішення без змін.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а постанову Приморського районного суду міста Одеси від 19.04.2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15.06.2006 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .