Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.I.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.I.,

Заїки М.М.,

Загороднього А.Ф.,

при секретарі Дашківській О.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 13.05.2004р. та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 18.08.2004р. по справі за скаргою ОСОБА_2 на неправомірні дії начальника управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, -

встановила:

У березні 2004 року ОСОБА_2 звернувся до Луцького міськрайонного суду зі скаргою на неправомірні дії начальника управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області щодо звільнення з органів внутрішніх справ.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 13.05.2004р. у задоволенні скарги ОСОБА_2 було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 18.08.2004р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 було відхилено, а рішення Луцького міськрайонного суду від 13.05.2004р. залишено без змін.

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить рішення Луцького міськрайонного суду від 13.05.2004р. та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 18.08.2004р. скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення скарги.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 24.02.2004р. № 12 о/с ОСОБА_2 було звільнено з органів внутрішніх справ з посади помічника чергового ізолятора тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб Ковельського міськрайвідділу УМВС у Волинській області за п.п "є" п. 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни). Підставою звільнення скаржника зі служби стали висновки службового розслідування по факту смерті громадянина ОСОБА_3, який утримувався в ізоляторі з 26.10.2003 по 01.11.2003р., та після звільнення помер наступного дня від легенево-серцевої недостатності, внаслідок лівобічної нижньодольової пневмонії та травм грудної клітини з множинними переломами ребер.

Відповідно до пункту 12.5 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26.11.2001р. № 1055-01 суворо заборонено поміщати до ізолятор тимчасового тримання осіб у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, а також утримувати в них осіб з явними ознаками гострих захворювань.

Крім того, виявивши безпомічний стан затриманого ОСОБА_3 01.11.2003р., помічник чергового по ізолятору тимчасового тримання ОСОБА_2 прийняв невірне рішення щодо особи, яка знаходилася у тяжкому хворобливому стані, не викликав швидку допомогу, чим грубо порушив наказ Міністерства внутрішніх справ України № 548 дск-95.

Таким чином суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку щодо безпідставності вимог скаржника, оскільки його звільнення було проведено за неналежне виконання своїх функціональних обов'язків, грубе порушення наказів Міністерства внутрішніх справ України № 1055, № 548 дск-95 та з урахуванням статей 26, 27 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України щодо характеру проступку, його наслідків, попереднього ставлення до службових обов'язків.

Отже, судами першої та апеляційної інстанції правова оцінка по справі дана вірно, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає, а судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.05.2004р. та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 18.08.2004р. по справі за скаргою ОСОБА_2 на неправомірні дії начальника управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.