Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.I.

суддів Білуги С. В.

Гаманка О.I.

Загороднього А. Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Проценко О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 01 вересня 2006 року у справі за її позовом до Державної податкової адміністрації України про поновлення на роботі, -

в с т а н о в и л а:

В грудні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Державної податкової адміністрації України про поновлення на роботі. Посилалась на те, що 16 грудня 2005 року наказом ДПА України №2358-0 її було звільнено з посади начальника Звенигородської ОДПI у Черкаській області та припинено державну службу з підстав, передбачених п.6 ст. 30 закону України "Про державну службу" (3723-12) . Також зазначала, що наказами №405 від 17 вересня 2005 року та №483 від 31 жовтня 2005 року до неї були застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді догани. Просила визнати зазначені накази незаконними.

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 травня 2006 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ №483 від 31 жовтня 2005 року ДПА України в Черкаській області в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани; визнано незаконним та скасовано наказ №2358-0 від 16 грудня 2005 року ДПА України "Про припинення державної служби ОСОБА_1"; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Звенигородської ОДПI та стягнуто з ДПА України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 13937,5 грн. та 3000 грн. судових витрат.

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 01 вересня 2006 року постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 травня 2006 року скасовано і ухвалено нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду Черкаської області від 01 вересня 2006 року та залишити в силі постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 травня 2006 року.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення суду апеляційної інстанції щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду цим вимогам закону не відповідає.

Суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови не спростував обставин, встановлених судом першої інстанції, який мотивував свою постанову на підставі досліджених доказів.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення фактично за ті самі порушення, за які на неї накладено дисциплінарне стягнення по наказу від 17.09.2005 року №405 на підставі акту перевірки від 01.09.2005 року №14-007/5481 та наказу №483 від 31.10.2005 року ДПА України "Про результати роботи органів державної податкової служби України за 9 місяців 2005 року, заходи з розв'язання першочергових проблем у листопаді-грудні поточного року та пріоритетні напрями діяльності у 2006 році", а саме за неналежну організацію роботи Звенигородської ОДПI щодо забезпечення виконання завдань з надходження коштів до зведеного бюджету України.

Судом першої інстанції обгрунтовано зазначено, що згідно даних підсумків роботи Звенигородської ОДПI за 2005 рік, поставлені завдання перед Звенигородською ОДПI виконано повністю. План графік Міністерства фінансів України по збору доходів зведеного бюджету виконано на 100.2%, тобто ОСОБА_1 як начальник Звенигородської ОДПI сумлінно виконувала свої службові обов'язки, не порушувала присягу державного службовця.

При припиненні державної служби та звільненні ОСОБА_1 з посади начальника Звенигородської ОДПI не була врахована її попередня робота, яка за час роботи на державній службі характеризувалась з позитивної сторони, має заохочення.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що посилання у наказі про звільнення на те, що начальник Звенигородської ОДПI не виконувала в повному обсязі вимоги статей 5,17 Закону України "Про державну службу" (3723-12) , не містять відомостей в чому конкретно ОСОБА_1 як начальник Звенигородської ОДПI порушила етику поведінки державного службовця та присягу державного службовця.

За таких обставин ухвалу суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а постанову суду першої інстанції - залишити в силі як таку, що грунтується на чинному законодавстві та скасовану помилково.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову апеляційного суду Черкаської області від 01 вересня 2006 року у справі за її позовом до Державної податкової адміністрації України про поновлення на роботі скасувати.

Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 травня 2006 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.