ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого
Цуркана М.I.
Суддів:
Амєліна С.Є.
Гуріна М.I.
Ліпського Д.В.
Юрченка В.В.
при секретарі судового засідання Полинько Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за позовом ОСОБА_1 до Веселівської сільської ради
Бобринецького району Кіровоградської області про визнання
незаконним рішення, поновлення на роботі, стягнення заробітної
плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
яка переглядається за касаційною скаргою Веселівської сільської
ради Бобринецького району Кіровоградської області на рішення
Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 6 вересня
2004 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від
9 грудня 2004 року
у с т а н о в и л а :
У квітні 2004 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до
Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської
області про визнання незаконним рішення, поновлення на роботі,
стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
відшкодування моральної шкоди.
Зазначала, що рішенням першої сесії 24 скликання
Веселівської сільської ради від 08.04.2002 року обрана секретарем
сільської ради.
На підставі заяви про звільнення за власним бажанням,
складеної під психологічним тиском керівництва ради, рішенням
сесії від 30.03.2004 року її звільнено з займаної посади.
Посилаючись на те, що скликання сесії відбулось з порушенням,
а бажання звільнятись не було - просила поновити на роботі та
стягнути заробіток за час вимушеного прогулу.
В процесі розгляду справи ОСОБА_1 доповнила позов вимогою про
стягнення з відповідача 1000 грн. моральної шкоди заподіяної
незаконним звільненням.
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області
від 6 вересня 2004 року позов задоволено.
Новим рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від
9 грудня 2004 року, рішення суду першої інстанції частково
скасовано, в позові ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди
відмовлено, в іншій частині - залишено без змін.
У касаційній скарзі Веселівська сільська рада, з посиланням
на порушення судами норм матеріального та процесуального права,
просить судові рішення змінити та ухвалити нове, яким відмовити у
задоволені позову у повному обсязі.
В решті рішення не оскаржено.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги,
дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга
задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на посаді секретаря
сільської ради.
Рішенням сесії Веселівської сільської ради №95 від 30 березня
2004 року задоволена її заява про звільнення з посади, з
припиненням повноваження секретаря ради з 31 березня 2004 року.
Поновивши позивачку на посаді суд першої інстанції, з яким
обгрунтовано погодився апеляційний суд, дійшов правильного
висновку, що звільнення відбулось без дотримання вимог чинного
законодавства.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови
реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого
самоврядування, визначення загальних засад діяльності посадових
осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та
правові гарантії перебування на службі в органах місцевого
самоврядування регулюються Законом України "Про службу в органах
місцевого самоврядування" ( 2493-14 ) (2493-14)
.
Статтею 7 цього Закону встановлено, що правовий статус
посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, законами України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, "Про статус депутатів
місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських,
селищних, міських голів", цим та іншими законами України.
За змістом статті 20 Закону підстави припинення служби в
органах місцевого самоврядування можуть бути загальними,
передбаченими Кодексом законів про працю України ( 322-08 ) (322-08)
та
спеціальними, тобто передбаченими Законом України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, цим та іншими законами
України. Зокрема, служба в органах місцевого самоврядування
припиняється у разі відмови посадової особи місцевого
самоврядування від складання Присяги, порушення умов реалізації
права на службу в органах місцевого самоврядування, неподання
відомостей або подання посадовою особою місцевого самоврядування
неправдивих відомостей щодо її доходів у встановлений термін,
виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на
службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в
органах місцевого самоврядування, досягнення посадовою особою
місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в
органах місцевого самоврядування.
Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні"
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
питання обрання на посаду та звільнення з посади
секретаря ради віднесено до виключної компетенції ради (стаття
26 Закону). Згідно з частинами 1, 5 Закону секретар сільської
ради обирається за пропозицією сільського голови відповідною радою
з числа її депутатів на строк повноважень ради та працює в раді на
постійній основі, а його повноваження можуть бути достроково
припинені за рішенням ради.
Спеціальними законами питання щодо припинення повноважень
секретаря місцевої ради за власним бажанням не врегульовано. За
таких обставин суди правильно виходили з необхідності застосування
до виниклих правовідносин правил Кодексу законів про працю
України ( 322-08 ) (322-08)
, зокрема положень статті 38 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
, за змістом якої працівник має право розірвати трудовий
договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це
власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо
працівник після закінчення строку попередження про звільнення не
залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник
або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою
раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого
працівника, якому відповідно до законодавства не може бути
відмовлено в укладенні трудового договору.
Оскільки наступного дня після подачі заяви про звільнення
позивачка відкликала її, та з урахуванням того, що питання про
звільнення секретаря виникло у ході роботи сесії, суди
обгрунтовано зазначили, що дійсного бажання припинити службу
ОСОБА_1 не мала.
Цих висновків доводи касаційної скарги не спростовують, а
посилання на правила трудового законодавства про визначення
договорів як строкових чи укладених на невизначений строк
вирішального значення не мають, оскільки до спірних правовідносин
норми трудового законодавства застосовуються лише в частині не
врегульованій спеціальним законодавством.
За правилами ч. 1 ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, якщо суди
не допустили порушень норм матеріального і процесуального права
при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін.
Керуючись наведеним, ст.ст. 220, 223, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Веселівської сільської ради Бобринецького
району Кіровоградської області залишити без задоволення, а рішення
апеляційного суду Кіровоградської області від 9 грудня 2004 року
та рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області
від 6 вересня 2004 року у незміненій апеляційним судом частині, -
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий М.I. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
М.I. Гурін
Д.В. Ліпський
В.В. Юрченко