Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Смоковича М.I.,

суддів Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А., Юрченка В.В.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Київської області про стягнення допомоги за касаційною скаргою прокуратури Київської області на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2004 року,

встановила:

У жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до прокуратури Київської області про стягнення грошової допомоги в сумі 25368,80 грн.

В обгрунтування своїх вимог послався на те, що він 42 роки пропрацював в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах і був звільнений з посади старшого прокурора слідчого відділу прокуратури Київської області у зв'язку з виходом на прокурорську пенсію за вислугою років з 09 жовтня 1998 року, але продовжив працювати, а тому згідно зі статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) при звільненні та виході на пенсію має право на отримання грошової допомоги в розмірі місячного заробітку за кожний повний рік роботи на посаді прокурора. Просив суд стягнути з відповідача зазначену суму.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2003 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю. Стягнуто з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 25368,80 грн. грошової допомоги.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2004 року апеляційну скаргу прокуратури Київської області відхилено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2003 року залишено без зміни.

Прокуратура Київської області, не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, подала на них касаційну скаргу, просить їх скасувати, як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокуратури Київської області підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною 15 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

Тому, виплата грошової допомоги можлива за умови звільнення працівника з роботи в органах прокуратури у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років чи з інвалідності.

При виході на пенсію у 1998 році ОСОБА_1 було виплачено десять посадових окладів відповідно до Указу Президента України від 02 червня 1995 року № 414/95 (414/95) "Про заходи щодо підвищення соціального захисту працівників органів прокуратури".

Отже дія частини 15 статті 50-1Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) поширюється на осіб, які після набрання ним чинності продовжують працювати і яким грошова допомога буде виплачуватися лише за умови звільнення з посад з одночасним призначенням пенсії.

Таким чином, ОСОБА_1 не мав права на грошову допомогу, передбачену статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) .

Обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. За таких обставин колегія суддів вважає можливим постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу прокуратури Київської області задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2004 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.