ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
                          Iменем України
     16 травня 2007 року м. Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:
     головуючого Смоковича М.I.,
     суддів: Весельської Т.Ф.,  Горбатюка  С.А.,  Мироненка  О.В.,
Чумаченко Т.А.,
     за участі секретаря судового засідання: Семяністої С.Л.,
     розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  в  касаційній
інстанції адміністративну справу
     за   позовом   ОСОБА_1до    Київської    міської    державної
адміністрації   про   визнання   бездіяльності   протиправною   та
зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
     за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову  Апеляційного  суду
міста Києва від 22 грудня 2006 року,
                      в с т а н о в и л а :
     У червні 2006 року ОСОБА_1  звернувся  в  суд  з  позовом  до
Київської   міської   державної   адміністрації    про    визнання
бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
     Вимоги обгрунтовував тим,  що  11  листопада  2003  року  він
призначений на посаду судді Господарського суду Київської області.
На час призначення він мешкав та був зареєстрований у  м.  Кривому
Розі та згодом був знятий з  реєстраційного  обліку  у  зв'язку  з
призначенням  на  посаду  судді   та   зміною   місця   постійного
проживання.
     Біля трьох років він з сім'єю не має  житла  у  м.  Києві  та
наймає квартиру, оскільки всупереч статті 44 Закону  України  "Про
статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
         Київська міська державна  адміністрація
не забезпечила його житлом протягом шести  місяців  після  обрання
суддею.
     В ході  судового  розгляду  змінив  позовні  вимоги,  і  крім
визнання   неправомірною   бездіяльності    відповідача,    просив
зобов'язати останнього забезпечити його  з  сім'єю  благоустроєним
житлом.
     Постановою Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня
2006 року позов задоволено.
     Постановою Апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2006 року
постанову  суду  першої  інстанції  скасовано  та   відмовлено   в
задоволенні позовної заяви.
     У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на  порушення  судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального  права,
просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити  в
силі рішення суду першої інстанції.
     Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
     Відмовляючи в позові  суд  апеляційної  інстанції  виходив  з
того,  що  позивач  у  списках  осіб,  які  потребують  поліпшення
житлових умов не перебував, тому  у  нього  не  виникло  право  на
отримання житла, за зазначених у позові обставин.
     Такий висновок не відповідає нормам  матеріального  права  та
обставинам справи.
     За статтею 11 Закону України "Про статус суддів"  ( 2862-12 ) (2862-12)
        
незалежність  суддів  забезпечується  матеріальним  і   соціальним
забезпеченням суддів відповідно до їх статусу. Тобто, забезпечення
судді благоустроєним житлом є гарантією його незалежності.
     Згідно до частини 7 статті  44  Закону  України  "Про  статус
суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
          пізніш як через шість місяців  після  обрання
суддя   Конституційного   Суду,   Верховного   Суду   або   вищого
спеціалізованого суду, який  потребує  поліпшення  житлових  умов,
забезпечується благоустроєним житлом у  вигляді  окремої  квартири
або будинку Кабінетом Міністрів України, а  суддя  іншого  суду  -
відповідними місцевими  органами  державної  виконавчої  влади  за
місцезнаходженням суду.
     Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач  разом  з
сім'єю житла у м. Києві  не  має,  мешкає,  на  підставі  договору
оренди від 03 квітня 2006 року, у квартирі АДРЕСА_1, яка  належить
на праві власності іншій особі.
     Отже,  правильним  є  висновок  суду  першої  інстанції,   що
відповідно до пункту 13 Правил  обліку  громадян,  які  потребують
поліпшення  житлових  умов,  і  надання  їм  жилих   приміщень   в
Українській РСР, затверджених постановою  Ради  Міністрів  УРСР  і
Укрпрофради від 11 грудня 1984 року N470, позивач  є  особою,  яка
потребує забезпечення благоустроєним житлом.
     Правила статті 42 ЖК України  щодо  надання  жилих  приміщень
виключно  громадянам,  які  перебувають  на   обліку   потребуючих
поліпшення житлових умов, не поширюються на позивача, як на особу,
яка має забезпечуватись житлом позачергово протягом шести  місяців
після обрання на посаду (ст. 46 ЖК України).
     Згідно з Указом Президента України "Про утворення апеляційних
господарських судів та  затвердження  мережі  господарських  судів
України"  від  11   липня   2001   року   №511/2001   ( 511/2001 ) (511/2001)
        
місцезнаходженням Господарського суду Київської області є м. Київ,
отже, забезпечення позивача благоустроєним житлом мала здійснювати
Київська міська державна адміністрація.
     Крім того судом першої інстанції встановлено,  що  18  квітня
2006  року  позивач  звернувся  до  Київської  міської   державної
адміністрації з проханням вирішити питання щодо  отримання  ним  з
сім'єю  житла,  однак,  листом  Головного   управління   житлового
забезпечення Київської  міської  державної  адміністрації  від  06
травня 2006 року НОМЕР_1 у наданні  позивачу  житла  з  державного
житлового фонду у м. Києві було відмовлено.
     Оскільки відповідачем безпідставно не виконується  покладений
на нього згідно з ч. 7 ст. 44 Закону України "Про  статус  суддів"
( 2862-12 ) (2862-12)
          обов'язок  по  забезпеченню  позивача  благоустроєним
житлом,  то  правильним  є  висновок  суду  першої  інстанції  про
обгрунтованість вимог позивача та  необхідність  задоволення  його
вимог.
     Зазначених обставин та норм матеріального права  не  врахував
суд апеляційної інстанції під час скасування постанови суду першої
інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в позові.
     За  таких  обставин,  постанову  суду  апеляційної  інстанції
необхідно скасувати та  залишити  в  силі  постанову  суду  першої
інстанції.
     Керуючись статтями 223, 226,  231  Кодексу  адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
         , колегія суддів
                        у х в а л и л а :
     Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.
     Постанову Апеляційного суду міста Києва від  22  грудня  2006
року  у  цій  справі  скасувати  та  залишити  в  силі   постанову
Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2006 року.
     Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути оскаржена  за  винятковими  обставинами  до  Верховного  Суду
України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
     Головуючий /підпис/ Смокович М.I.
     судді /підпис/ Весельська Т.Ф.
     /підпис/ Горбатюк С.А.
     /підпис/ Мироненко О.В.
     /підпис/ Чумаченко Т.А.
     З оригіналом згідно
     Суддя: