"03" липня 2007 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.I.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши касаційну скаргу Західно-Донбаської ОДПI на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 року

у справі № 36/183

за позовом Західно-Донбаської ОДПI

до МБП фірма "Алмаз"

про звернення стягнення на активи відповідача в рахунок погашення його податкового боргу у сумі 10802,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Західно-Донбаська ОДПI звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до МБП фірма "Алмаз" про звернення стягнення на активи відповідача в рахунок погашення його податкового боргу у сумі 10802,33грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2005р. у справі №36/183, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.006р., позов Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції задоволено частково, звернуто стягнення на активи малого приватного багатопрофільного підприємства "Алмаз" в рахунок погашення податкового боргу в сумі 763грн. 83 коп.. в задоволенні позову в частині звернення стягнення на активи підприємства в сумі 10 038грн. 50 коп. відмовлено;

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішені спору у даній справі неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до розрахунку, наданого податковою інспекцією, борг в сумі 10 802,33 грн. виник за період з 01.01.2001 по 20.05.2005р.р. внаслідок несплати узгодженої суми податкових зобов'язань на підставі декларацій з податку на прибуток, податкових повідомлень-рішень, згідно з якими здійснено донарахування цього податку та відповідних фінансових санкцій, а також на підставі донарахування податку за актом інвентаризації №3247/193 від 27.10.2003 року.

Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з наявності, станом на момент розгляду справи, податкового боргу підприємства в сумі 763грн. 83 коп. та посилався на часткову сплату підприємством заборгованості по оплаті узгоджених сум податкових зобов'язань, яка станом на 20.06.2006р. складала 2 135грн. 20 коп., а також на невідповідність визначення позивачем податкових зобов'язань підприємства на підставі акту інвентаризації вимогам чинного законодавства.

Проте визнати такий висновок обгрунтованим не можна з огляду на таке.

Так, відповідно до п.п. 11.1 Iнструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 3 вересня 2001 року N 342 (z0887-01) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2001 р. за N 887/6078 (надалі - Iнструкція). не менше ніж раз на квартал працівником підрозділу обліку і звітності проводиться вибіркова перевірка правильності проведених облікових операцій в особових рах унках платників.

Згідно із п.п. 11.3 Iнструкції, якщо сальдо розрахунків з бюджетом на 1 січня за даними платника не збігається з даними органу державної податкової служби, то звірення розрахунків оформляється складанням акта, який є підставою для_ здійснення детальної перевірки розбіжностей даних особового рахунку платника із даними платника.

Відповідно до вказаних норм Західно-Донбаською ОДПI проведено перевірку правильності ведення облікових операцій. За результатами проведеної перевірки виявлено наявність безпідставної переплати з податку на прибуток у сумі 7700 гри., яка утворилася у зв'язку з помилковим повторним проведенням списання коштів у сумі 7700' грн.

Наявна переплата з податку на прибуток є необгрунтованою, не підтверджується платіжними та іншими документами платника. Зазначена переплата фактично зменшила податкові зобов'язання Відповідача на 7700,00 грн. Тому за результатами проведеної інвентаризації розрахунків з бюджетом МПБП "Алмаз" Західно-Донбаською ОДПI складено акт перевірки особового рахунку від 30.09.2003р. № 3247/195.

Відповідно до 4.2.2. Iнструкції нарахування податкових зобов'язань, визначених органом державної податкової служби, проводиться в особовому рахунку платника у розділі "Розрахунки основного платежу та штрафних санкцій" за кодами операцій: ....нарахування основного платежу при виявленні арифметичних помилок. Тому здійснення донарахування суми податку на прибуток в розмірі 7700,00 грн., відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того судами не застосовано п.п. 3.1.1 ст. 3 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 -III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , відповідно до якого платник податків самостійно визначає черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу, за винятком випадків примусового стягнення активів платника в рахунок погашення його податкових зобов'язань за рішенням суду (господарського суду). Таким чином, платник податків має право вибору черговості погашення своїх податкових зобов'язань тільки у разі наявності в нього активів, вільних від заставних зобов'язань, та за їх рахунок. Згідно з вимогами п. 8.1 ст. 8 даного Закону активи платника податків, що має податковий борг, передаються в податкову заставу. Відповідно до п.п. 8.2.2 ст. 8 Закону право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності ( повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде право власності в майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань та /або податкового боргу. Тобто, на момент виникнення прав податкової застави боржник бюджету не може мати активів, вільних від заставних зобов'язань. Таким чином, п.п.3.1 1 ст. З Закону за наявності у-платника податків податкового боргу не передбачає можливості спрямування коштів в рахунок погашення податкових зобов'язань, що мають більш пізній термін виникнення.

Також відповідно до податкового роз'яснення щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу, затвердженого наказом ДПА України 13.11.2000р. № 540 кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору ( обов'язкового платежу) спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.

Оскільки активи МПБП фірми "Алмаз" у зв'язку з наявністю податкового боргу, знаходились в податковій заставі, сплачені нею кошти направлені на погашення-податкових зобов'язань у порядку черговості.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що суди, виносячи рішення, що оскаржуються, зазначають на посилання Західно-Донбаської ОДПI на акт інвентаризації № 936/19 від 02.07.2001р. як на документ, яким визначено суму узгодженого податкового зобов'язання відповідача. Однак вказані висновки судів не відповідають дійсності, оскільки ані в позовній заяві, ані в апеляційній скарзі Західно-Донбаська ОДПI не посилалась на зазначений акт інвентаризації - посилання було зроблено на акт перевірки особового рахунку від 30.09.2003р. № 3247/195. Таким чином, судами досліджувався документ - акт інвентаризації від 02.07.2001р. № 936/19, який не є належним доказом, тому що не містить інформацію про предмет доказування. Вказаним актом інвентаризації зменшено податкову заборгованість підприємства на 5100 грн., яка не є предметом спору.

До того ж акт інвентаризації № 936/19 в матеріалах справи взагалі відсутній.

З огляду на викладене вбачається, що судами фактично не досліджувався акт перевірки особового рахунку від 30.09.2003р.№ 3247/195, на який податкова інспекція посилалась як на підставу своїх позовних вимог.

Враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин, викладені обставини свідчать про не з'ясування судами всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, та про не дослідження всіх доказів у їх сукупності всупереч приписам ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що спір був розглянутий судами не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття незаконних та необгрунтованих судових рішень.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Під час нового розгляду справи суду слід всебічно та повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди першої інстанції та апеляційної інстанцій неповно з'ясували обставини справи, не перевірив доводів і заперечень сторін та доказів по справі в зв'язку з чим рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 року у справі № 36/183 підлягає скасуванню, а справа № 36/183, відповідно до п. 6 ч.1 ст.223 КАС України (2747-15) , передається на розгляд суду першої інстанції

Керуючись ст.ст. 220, 221,223,230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західно-Донбаської ОДПI задовольнити частково.

рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 року у справі № 36/183 скасувати.

Справу № 36/183 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства