ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
                         IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
     16 травня 2007 року  м. Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   у
складі:
     головуючого:    Смоковича М.I.
     суддів:    Весельської Т.Ф.
     Горбатюка С.А.
     Мироненка О.В.
     Чумаченко Т.А.
     при секретарі     Юденко О.В.
     за участю:     позивача  ОСОБА_1
     представника  відповідача  ОСОБА_2.,
     розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну  скаргу
Києво-Святошинської  районної  державної  адміністрації  Київської
області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської
області від 10  липня  2006  року  та   ухвалу  апеляційного  суду
Київської області від 03 листопада  2006 року у справі за  позовом
ОСОБА_1 до Києво-Святошинської  районної  державної  адміністрації
Київської  області  про   визнання   нечинним   розпорядження   та
зобов'язання  вчинити певні дії, -
                       в с т а н о в и л а:
     ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом  до  Києво-Святошинської
районної державної адміністрації Київської  області  про  визнання
нечинним розпорядження про надання  в оренду  земельних ділянок та
зобов'язання  укласти договір оренди.  Обгрунтовуючи  свої  вимоги
тим,   що    під   час    прийняття   оспорюваного   розпорядження
відповідачем   було  порушено  встановлене  чинним  законодавством
переважне право позивача  на оренду  спірної  земельної ділянки.
     Постановою  Києво-Святошинського  районного  суду   Київської
області від 03 травня 2006 року позов ОСОБА_1  задоволено.
     Постановою  Києво-Святошинського  районного  суду   Київської
області  від 10 липня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено.  Визнано
незаконним  розпорядження  голови   Києво-Святошинської   районної
державної адміністрації № 123 від  08.04.2003  року  "Про  надання
земель  запасу та резервного фонду на  умовах  оренди"  в  частині
надання земельних ділянок ПСП "Шевченківське"  за  рахунок  земель
запасу та резервного фонду на території Личанськї сільської  ради.
Визнано незаконним виданий головою   Києво-Святошинської  районної
державної адміністрації дозвіл №  2726/6-10  від  10.11.2004  року
щодо розробки проекту  землеустрою  для  оформлення  права  оренди
земельної ділянки товаристу з обмеженою відповідальністю  "Ніка-1"
на території Личанської сільської ради. Визнано  право  на  оренду
земельної  ділянки  площею  40,0  га  за  рахунок  земель  резерву
Личанської сільської ради за підприємством "Перспектива  Агро"  та
зобов'язано Києво-Святошинську  державну  адміністрацію  Київської
області укласти відповідний договір оренди.
     Ухвалою апеляційного суду Київської області від 03  листопада
2006 року постанову Києво-Святошинського районного суду  Київської
області від 10 липня  2006 року залишено без зміни.
     У  касаційній  скарзі  Києво-Святошинська  районна   державна
адміністрація Київської області, не погоджуючись  з постановленими
у справі рішеннями судів, посилається  на  порушення  судами  норм
матеріального   та   процесуального   права,   просить   скасувати
постанову  Києво-Святошинського районного суду  Київської  області
від 10 липня 2006 року  та   ухвалу  апеляційного  суду  Київської
області від 03 листопада  2006 року і повернути  справу на   новий
судовий розгляд до суду першої інстанції.
     Перевіривши доводи  касаційної  скарги,  рішення  судів  щодо
правильності правової оцінки обставин  у  справі  та  застосування
судами норм матеріального і процесуального права,  колегія  суддів
вважає, що касаційна  скарга  підлягає  частковому  задоволенню  з
наступних підстав.
     Постановляючи рішення, суди виходили  того, що даний спір є -
справою  адміністративної  юрисдикції.  Проте  з  таким  висновком
погодитись не можна, виходячи з наступного.
     Відповідно  до   пункту   1  частини   1  статті  3   Кодексу
адміністративного   судочинства   України   ( 2747-15 ) (2747-15)
            справою
адміністративної   юрисдикції    є    переданий    на    вирішення
адміністративного суду публічно-правовий  спір,  у  якому  хоча  б
однією  зі сторін   є  орган  виконавчої  влади,  орган  місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт,
який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,
в тому числі на виконання делегованих повноважень.
     Судами встановлено, що  спірні правовідносини  між  сторонами
виникли у зв'язку  з  тим,  що  позивачу  було  надано  в   оренду 
земельну ділянку за рахунок земель запасу   Личанської   сільської
ради  Києво-Святошинського  району  Київської  області,  а   потім
зазначену  земельну  ділянку  на  підставі  розпорядження   голови
Києво-Святошинської  районної  державної  адміністрації  Київської
області було  передано  в оренду іншому підприємству.
     Предметом спору в даній справі є право користування земельною
ділянкою. Тобто  між сторонами існує спір про  право,  що  в  свою
чергу   виключає    її   розгляд   в   порядку   адміністративного
судочинства.
     Відповідно до вимог пункту 1 частини  1  статті  157  Кодексу
адміністративного судочинства  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          суд  закриває
провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку
адміністративного судочинства.
     Згідно  з частиною 2  статті  157  Кодексу  адміністративного
судочинства  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          якщо  провадження    у   справі
закривається  з підстави, встановленої пунктом 1 частини  1   цієї
статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до   юрисдикції   якого
суду  віднесено розгляд таких справ.
     Таким чином, якщо провадження  за  заявою,  яку  не  належить
розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково
порушено, суд закриває провадження у справі на підставі  пункту  1
частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
         і роз'яснює  позивачу  в  порядку  якого   судочинства 
підлягає  розгляду  поданий ним позов.
     За правилами частини 1 статті 228  Кодексу  адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
         суд касаційної інстанції  скасовує
судові рішення в касаційному порядку  і   закриває  провадження  у
справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
     Виходячи   з   наведеного,   колегія   суддів   вважає,    що 
постановлені  у  справі  судові  рішення  підлягають   скасуванню, 
провадження у справі закриттю з  роз'ясненням  позивачу,  що  його
позов  підлягає  розгляду  у порядку  цивільного судочинства.
     Керуючись статтями 157, 220, 221, 223, 228, 230, 231  Кодексу
адміністративного   судочинства   України   ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,   колегія
суддів, -
                         у х в а л и л а:
     Касаційну  скаргу  Києво-Святошинської   районної   державної
адміністрації Київської області задовольнити частково.
     Постанову  Києво-Святошинського  районного   суду   Київської
області від 10  липня  2006  року  та   ухвалу  апеляційного  суду
Київської області від 03 листопада  2006 року скасувати.
     Закрити  провадження  у  справі  за   позовом    ОСОБА_1   до
Києво-Святошинської  районної  державної  адміністрації  Київської
області  про  визнання  нечинним  розпорядження  та   зобов'язання 
вчинити певні дії.
     Роз'яснити позивачу, що розгляд  таких  справ  віднесений  до 
юрисдикції  загальних судів в порядку цивільного судочинства.
     Ухвала набирає законної сили  з  моменту  її  проголошення  і
оскарженню  не  підлягає,  крім  як  у  порядку  та   з   підстав,
передбачених   статтями    237-239    Кодексу    адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
     Судді:  (підписи)
     З оригіналом згідно: суддя    Т.А.Чумаченко