К-12160/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким донараховано суму ПДВ - Текст документа

В жовтні 2004 року Відкрите акціонерне товариство "Машинобудівний завод "ЕЛЕМ" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0000342601/2/22618 від 26.07.2004 року, яким позивачу донараховано ПДВ в розмірі 260149,50 грн. та застосовано до нього штрафні санкції в розмірі 130074,75 грн. (з урахуванням уточнень позовних вимог).

Рішенням Господарського Запорізької області від 29.12.2004, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 27.05.2005 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що витрати позивача зі сплати податку на додану вартість у складі ціни товару не підтверджені податковими накладними. Податкові накладні оформлені з порушенням Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , що призвело до заниження сум податку на додану вартість, яка належала до сплати.

В касаційній скарзі ВАТ "Машинобудівний завод "ЕЛЕМ" просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 27.05.2005 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 29.12.2004 року у справі №5/293, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що судом неправильно застосовані положення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , оскільки ними передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку, а саме: відсутність податкової накладної. В свою чергу, податкові накладні у підприємства були наявні.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що за результатами проведеної позапланової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритого акціонерного товариства "Машинобудівний завод "ЕЛЕМ" за період з 01.10.2002 року по 31.12.2003 року складено акт перевірки від 07.05.2004 року № 27/26-02.

Перевіркою було встановлено, що між позивачем та ПП "Метізпостач" укладено договір купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту № 21 від 15.10.2002 року. В договорі вказані реквізити ПП "Метізпостач" - код ЄДРПОУ 31986131, IПН - 319861326502, свідоцтво платника ПДВ № 37044102. Позивачем отримані від ПП "Метізпостач" податкові накладні на поставлену продукцію, в яких зазначений індивідуальний податковий номер продавця - 319861316102. Такий же індивідуальний податковий номер ПП "Метізпостач" зазначений і в податкових накладних, отриманих позивачем на послуги товарного кредиту.

За висновками перевіряючих, позивачем порушено пп. 7.2.1 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , оскільки в отриманих позивачем від ПП "Метізпостач" податкових накладних зазначений індивідуальний податковий номер - 319861316102 та номер свідоцтва платника ПДВ № 37599841, тоді як в укладеному між цими підприємствами договорі № 21 від 15.10.2002 року зазначено індивідуальний податковий номер ПП "Метізпостач" - 319861326502, свідоцтво платника ПДВ №37044102.

На підставі акту перевірки 12.05.2004 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00026001/0/13750, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 520299,00 грн., з яких: 260149,50 грн. - основний платіж та 260149,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами апеляційного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 130074,75 на підставі пп. 17.1.6 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) №2181, а платнику надіслано податкове повідомлення-рішення №0000342601/3/30439 від 06.10.2004 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 390224,25 грн., з яких: 260149,50 грн. - основний платіж та 130074,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (з відповідними змінами та доповненнями) (надалі - Закон України "Про ПДВ") не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" (168/97-ВР) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками обов'язкові реквізити, зокрема, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 вищезазначеного Закону України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.2 та п. 9.3 ст. 9 Закону будь-якій особі, діяльність якої підлягає оподаткуванню, присвоюється індивідуальний податковий номер, що використовується для справляння податку. Особи, що підпадають під визначення платників податку згідно з статтею 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платники податку в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження. Форма заяви про реєстрацію встановлюється центральним органом державної податкової служби України.

Отже, Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) встановлено, що право на складання та видачу податкових накладних мають лише особи, що зареєстровані у якості платників податку, отримали відповідне свідоцтво та знаходяться в реєстрі платників ПДВ.

Як зазначалося раніше, в податкових накладних, виписаних ПП "Метізпостач", зазначений індивідуальний податковий номер продавця - 319861316102 та номер свідоцтва платника ПДВ № 37599841.

Відповідно до листа ДПА у Запорізькій області від 05.05.2004 року № 3772/7/26-31 свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за № 37599841 податковими органами України не видавалося.

За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкові накладні оформлені з порушенням вищезазначених вимог нормативно-правових актів, а отже позбавляють позивача права на віднесення сум ПДВ за цими податковими накладними до складу податкового кредиту та свідчать про правомірність висновків контролюючого органу щодо порушення товариством вимог пп. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Відповідно до ст. 224 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 27.05.2005 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 29.12.2004 року у справі № 5/293 прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, суд дав правильну оцінку обставинам справи, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Машинобудівний завод "ЕЛЕМ" залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 27.05.2005 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 29.12.2004 року у справі № 5/293 - без змін.

Справу № 5/293 повернути до Господарського суду Запорізької області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .