Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого -  судді Харченка В.В., суддів: Васильченко Н.В.,  Леонтович К.Г.,  Кравченко О.О., Матолича С.В., за участі представників позивача Шестопалова О.О., та Мінька О.I., представника скаржника Столярова В.М., при секретарі Мельник I.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 5 грудня 2006 року у справі за позовом Управління сільського господарства Міністерства оборони України до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Господарського суду міста Києва від 25 вересня 2006 року в задоволенні позовних вимог  Управління сільського господарства Міністерства оборони України до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень було відмовлено.

В основу такого рішення суду покладено висновки про наявність у позивача обов'язку зі сплати податку на додану вартість з операцій по придбанню продуктів харчування у військових радгоспів. При  цьому суд першої інстанції послався на підпункти 1.4, 7.3.1 та 7.3.5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 5 грудня 2006 року вищезазначене рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено.

Постанова суду апеляційної інстанції вмотивована посиланнями на пункти 7.4.5 та 7.2.6 вищезазначеного Закону. Зокрема суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність у позивача обов'язку з нарахування та сплати податку на додану вартість, з огляду на відсутність у позивача податкових накладних та відсутністю обставини придбання чи продажу позивачем продукції.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції ДПI у у Солом'янському районі міста Києва звернулася з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 5 грудня 2006 року скасувати, постанову Господарського суду міста Києва від 25 вересня 2006 року залишити в силі.

Касаційна скарга грунтується на порушенні судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема норм підпунктів 1.4, 7.2.8, 7.2,3, 7.3.1, 7.3.5  Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Скаржник стверджує, що позивач був зобов'язаний вести податковий облік як операцій з придбання продукції, так і операції звільнених від такого придбання, а наявність чи відсутність договорів доручення не змінювала статусу позивача як платника податку  на додану вартість.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи скаржника та вивчивши матеріали справи колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено по справі судом першої інстанції на підставі акту № 33/2611/2290730 від 22.05.2004р. про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питання правильності нарахування та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість Управління сільського господарства МО України за період з 01.04.2001р. по 01.12.2002р. відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 46-26112/2 від 19.10.2004р. відповідно до п.п. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 577431,00 грн. з них основний платіж 384954.00 грн. та штрафні (фінансові) санкції.

За результатами апеляційного оскарження рішенням № 5017/10/25-014 від 06.10.2004р. скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення від 24.05.2004р. № 46-2611/1, від 05.08.2004р. № 76-2611 0 та № 46-2611/1 залишені без змін. Розмір штрафної санкції з податку на додану вартість збільшено на 235883,50 грн. відповідно до п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) . На підставі вказаного рішення прийнято податкове повідомлення - рішення № 102-2611/0 від 19.10.2004р., яким суму штрафної санкції збільшено до 100 відсотків від суми донарахованих перевіркою податкових зобов'язань.

Винесення вказаних податкових повідомлень - рішень вмотивовано тим, що на  підставі державних контрактів з оборонного замовлення на постачання продовольства від Головного управління замовлень та зв'язку з промисловістю тилу Міністерства оборони України на розрахунковий рахунок позивача надходили кошти на оплату сільськогосподарської продукції, яка постачалась на продовольчі склади тилу Міністерства оборони України згідно з рознарядкою Головного управління замовлень та зв'язків з промисловістю Тилу Міністерства оборони України, а саме: за період з 01.08.2001р.. по 31.12.2001р. на загальну суму 1202047,49 грн., за період з 01.01.2002р. по 01.12.2002р. на загальну суму 1156790,57 грн.

На виконання вказаних замовлень позивач укладав з військовими радгоспами договори доручення та договори купівлі-продажу, предметом яких було здійснення постачання сільськогосподарської продукції на адресу Міністерства оборони України.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР)    продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Отже, основним критерієм, який відносить господарські операції до продажу товарів, за вищезазначеним Законом є перехід права власності від продавця.

Як встановлено судом першої інстанції позивача було зареєстровано платником податку на додану вартість протягом 2000 - 2005 років.

Згідно з підпунктом 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 вищезазначеного Закону (в редакції, яка діяла протягом 2001-2002 років) об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з  продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Продукти харчування, які закуповуються для потреб Міністерства оборони України не визначено ні у переліку операцій звільнених від оподаткування (стаття 5), ні у переліку операції, які не є об'єктом оподаткування (п.3.2 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) ).

Обставина наявності договорів доручення між позивачем та продавцями продукції може бути лише підставою для визначення іншої, ніж за договорами купівлі - продажу дати виникнення податкових зобов'язань позивача, і обставині наявності таких договорів судом першої інстанції надано вірну правову оцінку.

Колегія суддів доходить висновку, що відсутність податкових накладних у позивача не може бути визнана підставою для визнання відсутності у позивача обов'язку зі сплати податку на додану вартість.

Порядок дій позивача у випадку відмови у видачі податкової накладної визначений пунктом 7.2.6 підпункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , і не передбачає коригування позивачем податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість.

Отже, відсутність податкових накладних у відповідача не може слугувати підставою для звільнення операцій, проведених позивачем від оподаткування податком на додану вартість.

Судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи, яким надано належна юридична оцінка, обгрунтовано застосовані норми матеріального права і постановлене законне рішення по даному спору.

Порушень процесуального Закону при прийнятті вказаного рішення не встановлено. Доводи касаційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про  обгрунтованість позову, невірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правові відносини, а тому  відповідно до  ст. 226 КАС України (2747-15) постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2005 року підлягає скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 226, колегія суддів Вищого адміністративного суду України -

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 5 грудня 2006 року скасувати, залишити в силі постанову Господарського суду міста Києва від 25 вересня 2006 року.

Ухвала набирає законної силі з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.