ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого - Фадєєвої Н.М.
суддів: Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Костенка М.I., Чалого
С.Я.
при секретарі Біла-Грошко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду
касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.
Одеси від 19 травня 2005 р. та ухвалу апеляційного суду Одеської
області від 21 грудня 2005 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до
Одеського обласного військового комісаріату про зобов'язання
провести перерахунок пенсії, -
встановила:
У березні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
Одеського обласного військового комісаріату про зобов'язання
провести перерахунок пенсії, мотивуючи тим, що він є полковником у
відставці Збройних Сил України та має право на перерахунок раніше
призначеної пенсії за Указами Президента України та постановою
Кабінету Міністрів України.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня
2005 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської
області від 21 грудня 2005 р., в заявленому позові відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з
рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, просить їх
скасувати у зв'язку з порушенням норм матеріального та
процесуального права, постановити нове рішення, яким задовольнити
його позовні вимоги.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи в позові,
прийшли до обгрунтованих висновків щодо застосування при вирішенні
справи положень ч. З ст. 43, 63 Закону України "Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового
складу, органів внутрішніх справ і деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
,
та п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992
року за №393 ( 393-92-п ) (393-92-п)
"Про порядок обчислення вислуги років,
призначення, та виплати пенсій і грошової допомоги особам
офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям
надстрокової служби, та військової служби за контрактом, особам
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та
членам їхніх сімей".
Судами першої та апеляційної інстанцій зроблений вірний
висновок, що п. 3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу,
органів внутрішніх справ і деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
не
передбачає перерахунок раніш призначених пенсій у зв'язку з
запровадженням після звільнення військовослужбовців нових,
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не
отримували під час служби.
Даний висновок грунтується на законі і відповідає
роз'ясненням, які містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного
Суду України №4 ( v0004700-05 ) (v0004700-05)
від 15 квітня 2005 року "Про
окремі питання застосування судами України законодавства про
пенсійне забезпечення військовослужбовців , осіб начальницького і
рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".
За таких обставин, враховуючи положення Закону України від 15
червня 2004 року "Про внесення змін у ст. 43 Закону України "Про
пенсійне забезпечення військовослужбовців, та осіб начальницького
та рядового складу, органів внутрішніх справ і деяких інших осіб"
( 1769-15 ) (1769-15)
, Указів Президента України за № 173 ( 173/2002 ) (173/2002)
від
23 лютого 2003 року, та № 389 ( 389/2003 ) (389/2003)
від 5 травня 2003
року, судами першої та апеляційної інстанцій зроблено
обгрунтований висновок щодо правильності перерахування на момент
розгляду справи позивачу раніше призначеної пенсії з 1 січня 2005
року, як особі, яка раніше не одержувала вищевказані надбавки.
Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм
матеріального права безпідставні і не спростовують висновки судів
першої та апеляційної інстанції, при прийнятті рішення судом
першої інстанції та постанови судом апеляційної інстанції не
допущено порушення норм матеріального і процесуального права, які
б могли призвести до неправильного вирішення справи, тому рішення
судів підлягають залишенню без змін.
У відповідності зі ст. 224 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає
касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,
якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили
порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні
судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230,231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
колегія суддів
Вищого адміністративного суду України, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня
2005 р. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 грудня
2005 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді: підписи
З оригіналом згідно:
Суддя Вищого адміністративного
суду України К.Г.Леонтович