Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана I.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 червня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, -

встановила:

У січні 2004 року ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеною скаргою, в якій вказувала, що визначений їй податковими органами ідентифікаційний код платника податків вона не сприймає через релігійні переконання, але її прохання про застосування до неї альтернативної форми обліку платника податків Харківська ОДПI залишила без задоволення. У зв'язку з цим скаржниця просила суд звільнити її від отриманого ідентифікаційного коду, визнати незаконною відмову податкового органу щодо внесення відмітки до її паспорту про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру та зобов'язати суб'єкта оскарження поставити таку відмітку.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 березня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 червня 2004 року, скаргу ОСОБА_1. було задоволено та визнано неправомірною бездіяльність Харківської ОДПI. Зобов'язано податковий орган внести до паспорту скаржниці відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру.

Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями, Харківська ОДПI звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просила вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні скарги відмовити.

Листом Верховного Суду України від IНФОРМАЦIЯ_1 на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України (2747-15) , підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про єдиний державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) для осіб, які через релігійні та інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігають раніше встановлені форми обліку платників податку та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність в них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій вірно виходили з того, що скаржниця вправі, як платник податків, обліковуватись не за ідентифікаційним номером.

Прийняті по справі рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що скаржниці вже визначений порядок обліку за ідентифікаційним номером і не має підстав його міняти, не можуть бути враховані, оскільки чинним законодавством не передбачено обмежень застосування положень вказаного вище Закону щодо осіб, яким ідентифікаційний номер вже встановлено.

Посилання Харківської ОДПI в касаційній скарзі на те, що законом не встановлено зобов'язаного суб'єкта щодо реалізації положень даного Закону спростовується положенням ст. 5 вище названого Закону, згідно якої реєстрація фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями по районах, районах у містах і містах без районного поділу за місцем постійного проживання платників, а для осіб які не мають постійного місця проживання в Україні - за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України   (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 червня 2004 року - залишити без задоволення, а рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 червня 2004 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України (2747-15) .

Судді: