УХВАЛА
Iменем України
"15" травня 2007 р. Справа № А17/111
к/с № К-37065/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.I.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Каліушко Ф.А.,
за участю
представникві позивача: ОСОБА_1., ОСОБА_2.
представника відповідача 1: ОСОБА_3.
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного
товариства "Дніпронафтопродукт"
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 13.11.2006 року
та постанову Господарського суду Дніпропетровської області
від 01.06.2006 року
у справі № А17/111 ( rs11633 ) (rs11633)
за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по
роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську
до 1) Відкритого акціонерного товариства
"Дніпронафтопродукт", 2) Приватного підприємства "Ванд"
про визнання недійсним господарського зобов'язання, -
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2006 року Спеціалізована державна податкова
інспекція по роботі з великими платниками податків у м.
Дніпропетровську звернулася до господарського суду
Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання недійсним
господарського зобов'язання між ВАТ "Дніпронафтопродукт" і
Приватним підприємством "Ванд" як такого, що суперечить інтересам
держави.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від
01.06.2006 року, яка була залишена без змін ухвалою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.11.2006
року, позов задоволено повністю: визнано недійсним господарське
зобов'язання від 02.08.2004 року НОМЕР_1, яке виникло між ВАТ
"Дніпронафтопродукт" та ПП "Ванд"; стягнуто з ПП "Ванд" на
користь ВАТ "Дніпронафтопродукт" 4950,00 грн.; стягнуто з ВАТ
"Дніпронафтопродукт" в доход держави 4950,00 грн.; стягнуто з ПП
"Ванд" в доход Державного бюджету України 52,80 грн. судового
збору.
В обгрунтування судових рішень зроблено посилання на рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.003 року,
яким визнано недійсними установчі документи Приватного
підприємства "Ванд" з моменту їх державної реєстрації. Судові
інстанції також посилаються на здійснення фіктивної господарської
діяльності від імені ПП "Ванд", оскільки всі документи
підприємства скріплені печаткою, дозвіл на виготовлення якої
дозвільною системою не видавався.
В касаційній скарзі ВАТ "Дніпронафтопродукт" просить
скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області
від 01.06.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 13.11.2006 року й ухвалити нове рішення
про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування своїх вимог посилається на порушення судами
попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області
про визнання недійсними установчих документів ПП "Ванд" не може
бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки предметом
дослідження в тій справі було встановлення відповідності
установчих документів вимогам чинного законодавства, а не
наявність протиправного умислу при укладенні оскаржуваної угоди.
Вказує на те, що ПП "Ванд" подавало до податкового органу за
місцем реєстрації податкову звітність, що свідчить про здійснення
останнім підприємницької діяльності та не приховування від
оподаткування своїх доходів та прибутків. При укладенні договору
НОМЕР_1 від 02.08.2004 року ВАТ "Дніпронафтопродукт", користуючись
принципами цивільного законодавства, уклало угоду, яка ні за
формою, ні за змістом не суперечить вимогам, викладеним у
Цивільному та Господарському кодексах України ( 436-15 ) (436-15)
.
Укладення вказаного договору було спрямоване на реальне настання
правових наслідків, обумовлених ним.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 02.08.2004 року між ВАТ
"Дніпронафтопродукт" та ПП "Ванд" було укладено договір НОМЕР_1,
згідно з яким ПП "Ванд" зобов'язалося виконати роботи по заміні
шпал з їхнім відсипанням, нівелюванням, перешиванням протягом
10-ти робочих днів з дня перерахування грошових коштів на його
розрахунковий рахунок. На виконання умов договору ВАТ
"Дніпронафтопродукт" перерахувало відповідно до платіжного
доручення № 7608 від 13.08.2004 року кошти в розмірі 4950,00 грн.,
в тому числі ПДВ 825,00 грн. ПП "Ванд" було видано податкову
накладну № 87 від 13.08.2004 року на суму 4950,00 грн., в тому
числі ПДВ 825,00 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
29.09.2003 року у справі № 8/301 були визнані недійсними установчі
документи ПП "Ванд".
Суди попередніх інстанцій в обгрунтування висновку про
задоволення позовних вимог послалися на вказане рішення суду, яке,
на їх думку, свідчить про наявність мети у ПП "Ванд" на
приховування від оподаткування прибутків та доходів, адже
підприємство було зареєстровано на підставну особу - ОСОБА_4.,
який отримав винагороду за реєстрацію підприємства та не мав
наміру займатися підприємницькою діяльністю.
Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише
рішенням суду про визнання установчих документів сторони договору
недійсними, оскільки предметом дослідження у такій справі є,
зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного
законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні
договору.
Висновки суду, викладені в рішенні господарського суду
Дніпропетровської області від 29.09.2003 року, стосуються лише
порушення порядку державної реєстрації ПП "Ванд" та жодним чином
не відображають наявність умислу на приховування від оподаткування
фінансових показників за наслідками оспорюваної господарської
операції.
Юридичним наслідком скасування державної реєстрації
підприємства з підстав визнання його установчих документів
недійсними є здійснення ліквідаційної процедури, під час якої
вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі
й держави.
Сам по собі договір на виконання робіт по заміні шпал не є
таким, що суперечить інтересам держави та суспільства.
Отже, висновок судів про суперечність спірного договору
інтересам держави та суспільства з посиланням на встановлені
рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
29.09.2003 року обставин справи є помилковим, оскільки він є
наслідком, зокрема, порушення вимог процесуального закону про
належність доказів та підстави звільнення від доказування.
Відповідно до акту № 8-1/10/10-1 від 31.01.2005 року, яким
анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану
вартість ПП "Ванд", підприємство як платник ПДВ виключено з
реєстру лише 31.01.2005 року. Будь-якої правової оцінки цьому
факту судами попередніх інстанцій не надано.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того,
що відповіді дозвільних органів про ненадання дозволів на
виготовлення печатки свідчать про забезпечення умов для ухилення
від сплати податків, касаційна інстанція вважає непереконливими,
оскільки підроблення печаток та їх використання є кримінально
караним діянням, факт скоєння якого може бути підтверджений тільки
певними засобами доказування. В матеріалах справи не міститься
відповідних доказів, зокрема висновку експерта в кримінальній
справі, на підтвердження того, що печатка ПП "Ванд" є
підробленою.
Крім того в матеріалах справи наявна податкова декларація ПП
"Ванд" з податку на додану вартість за серпень 2004 року з
відміткою ДПI у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про її
одержання. Той факт, що податкова інспекція приймала податкові
декларації ПП "Ванд" після визнання в 2003 році його установчих
документів недійсними, залишено судами без належної правової
оцінки.
Санкції за укладення угоди (вчинення господарського
зобов'язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і
суспільства, встановлені Господарським кодексом України
( 436-15 ) (436-15)
.
Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, який набрав чинність з 1 січня 2004 року, господарське
зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з
метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,
або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б
одним з них господарської компетенції (спеціальної
правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або
відповідного органу державної влади визнано судом недійсним
повністю або в частині.
Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
слід застосовувати з урахуванням того, що правочин,
який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а
тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є
нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не
вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці
першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, можуть на підставі п. 11 цієї статті
звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави
коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо
суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню
нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про
нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в
резолютивній частині судового рішення.
Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка
завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим,
за змістом ч. 1 ст. 208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
застосування цих
санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією
стороною.
Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, не можуть
застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших
обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких
обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення
правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208
Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою,
яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,
наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання
ухилення від сплати податків.
Частиною 1 ст. 208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено
застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст.
41 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, згідно з якою конфіскація
майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках,
обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є
конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за
порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі
санкції не є цивільно-правовими, а є
адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню
ч. 1 ст. 238 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
. Тому такі санкції можуть
застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставою
для скасування судових рішень судів першої та апеляційної
інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є
порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели
або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть
бути усунені судом касаційної інстанції.
З огляду на неповне встановлення у справі обставин, які мають
істотне значення для вирішення спору, що з врахуванням меж
повноважень, визначених ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, не може
бути усунено судом касаційної інстанції, постановлені у справі
судові рішення відповідно до ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно, повно й
об'єктивно встановити обставини справи та в залежності від
встановленого і у відповідності з чинним законодавством вирішити
спір.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Дніпронафтопродукт" задовольнити частково, ухвалу
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.11.2006
року та постанову Господарського суду Дніпропетровської області
від 01.06.2006 року у справі № А17/111 ( rs11633 ) (rs11633)
скасувати, а
справу направити на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
підпис
Голубєва Г.К.
Судді
підпис
Брайко А.I.
підпис
Карась О.В.
підпис
Рибченко А.О.
підпис
Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Голубєва Г.К.