IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Харченко В.В.
суддів Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Гончар Л.Я.
Матолича С.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну
скаргу Ужгородської митниці на постанову господарського суду
Закарпатської області від 15 червня 2006 року та ухвалу
Львівського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2006
року у справі за позовом ВАТ "Перечинський лісохімічний комбінат"
до Ужгородської митниці про визнання протиправною картки відмови у
митному оформленні товарів та спонукання до вчинення дій,-
Встановила:
У червні 2006 року відкрите акціонерне товариство (далі- ВАТ)
"Перечинський лісохімічний комбінат" звернулось до господарського
суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської митниці про
визнання протиправним оформлення картки відмови у митному
оформленні товарів №300060008/2006/00150 від 01.06.06р. та
зобов'язання Ужгородську митницю проводити оформлення
давальницької сировини українського походження в митному режимі
"переробка на митній території України" в рамках контракту на
переробку давальницької сировини №96-911-1839 від 17.08.2004р.
В обгрунтування своїх вимог позивач послався на рішення
господарського суду Закарпатської області від 24.11.2004р. №5/380,
предметом дослідження якого вже була спірна ситуація щодо
виконання аналогічного контракту, і яке набрало законної сили.
Позивач просить суд винести рішення, яким зобов'язати Ужгородську
митницю проводити оформлення давальницької сировини українського
походження в митному режимі "переробка на митній території
України" в рамках контракту на переробку давальницької сировини
№96-911-1839 від 17.08.2004р. Така вимога позивача обгрунтована
тим, що контракт №96-911-1839 є довгостроковим і на його виконання
для переробки на митну територію України постійно поставляється
вантаж. Тому, оскільки ситуація, навколо оформлення вантажу є
однаковою в усіх випадках, вимога про спонукання митниці до
однакової юридичної поведінки в рамках контракту №96-911-1839 є
підставною та закономірною.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 15
червня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Львівського
апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2006 року позов
задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною прийняту
Ужгородською митницею по відношенню до ВАТ "Перечинський
лісохімкомбінат" картку відмови у митному оформленні товарів
№300060008/2006/00150 від 01.06.06р. Зобов'язано Ужгородську
митницю провести оформлення давальницької сировини українського
походження в митному режимі "переробка на митній території
України" в рамках контракту на переробку давальницької сировини
№96-911-1839 від 17.08.2004р.
Судові рішення вмотивовані тим, що головною ознакою
правовідносин у даній спірній ситуації є не країна походження
сировини, а право власності нерезидента на таку сировину. Окрім
того, суд вказав, що не можна взяти до уваги доводи Ужгородської
митниці щодо відсутності дозволу на розміщення товарів у митному
режимі "переробка", оскільки такий дозвіл, надавався Ужгородською
митницею 27.04.2006р. на заяву №30-200 від 27.04.2006р. і був нею
скасований на підставі ст. 229 МК України з підстав
неприпустимості ввезення товару в режимі переробки, що має
українське походження, без достатніх підстав.
На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга
Ужгородської митниці, в якій ставиться питання про їх скасування
та прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних
вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування
судами норм матеріального та процесуального права.
У запереченні на касаційну скаргу ВАТ "Перечинський
лісохімічний комбінат" просив залишити касаційну скаргу без
задоволення, а судові рішення-без змін.
Заслухавши суддю- доповідача, перевіривши матеріали справи,
обговоривши доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що
касаційна скарга Ужгородської митниці задоволенню не підлягає
виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вирішуючи спір, суд обгрунтовано послався на те, що
відповідно до ст. 1 Закону України "Про операції з давальницькою
сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" ( 327/95-ВР ) (327/95-ВР)
№327/95-ВР від 15.09.95р. (з наступними змінами) давальницькою
сировиною визнається сировина, матеріали, напівфабрикати,
комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територію
України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за
іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським
замовником для використання у виробленні готової продукції.
Право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її
переробки належить замовнику. Судова колегія погоджується з
висновками суду, що виходячи з зазначеної дефініції, визначальним
є право власності нерезидента на таку сировину. В даному випадку
контракт на переробку давальницької сировини-спирту етилового
денатурованого відповідає приписам вказаного Закону. Суд
підставно дійшов висновку, що в даному випадку має бути
застосований спеціальний закон, а саме Закон №327/95-ВР
( 327/95-ВР ) (327/95-ВР)
. В даному Законі відсутня заборона на використання
товарів українського походження як давальницької сировини.
Крім того, у п.19 ст. 2 Закону №327/95-ВР ( 327/95-ВР ) (327/95-ВР)
вказано, що ввезення окремих видів давальницької сировини на митну
територію України або здійснення операцій, пов'язаних з її
переробкою на території України, може тимчасово обмежуватися або
заборонятися Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. №1099
( 1099-2004-п ) (1099-2004-п)
"Про заборону ввезення на митну територію України
спирту етилового не денатурованого українського походження та
реалізації готової продукції за операціями з давальницькою
сировиною" заборонено ввезення на митну територію України спирту
етилового не денатурованого українського походження за кодами
згідно УКТЗЕД 22071000, 2208909110, 2208909910. Судом було
правильно враховано, що за вантажною митною декларацією на митну
територію України ввозився спирт денатурований за кодом
2207200000, а відтак він може бути ввезений і оформлений як
давальницька сировина, тому видача відповідачем картки відмови є
неправомірною.
Судова колегія погоджується з висновками суду і про те, що
відповідач на надав доказів того, що сировина була придбана за
національну валюту України чи одержана з товарообмінних операцій,
що було б підставною для винесення картки відмови.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що
при розгляді справи допущено неправильне застосування норм
матеріального чи порушення норм процесуального права, які
передбачені ст.ст. 225-229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
як підстави для
зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без
розгляду або закриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну
скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм
матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у
справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими,
підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів
Вищого адміністративного суду України відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
У х в а л и л а:
Касаційну скаргу Ужгородської митниці відхилити, а постанову
господарського суду Закарпатської області від 15 червня 2006 року
та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 2
жовтня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Головуючий - Харченко В.В.
Судді: Васильченко Н.В.
Гончар Л.Я.
Кравченко О.О.
Матолич С.В.
З оригіналом згідно: Кравченко О.О.