ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Iменем України
"15" травня 2007 р. Справа №22/137
к/с № К-11133/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.I.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
секретар судових засідань: Каліушко Ф.А.
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідачів: 1) ДПI у Київському районі м. Донецька -
Мезенцева В.М.
2) ВДК у Київському районі м. Донецька - не з'явився
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Київському районі м. Донецька
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
16.08.2005 року
та рішення Господарського суду Донецької області від
01.07.2005 року
у справі № 22/137
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Укрекспорт"
до Державної податкової інспекції у Київському районі м.
Донецька, Відділення державного казначейства у Київському районі
м. Донецька
про стягнення відсотків за несвоєчасне повернення
відшкодування, -
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю
"Укрекспорт" (далі - позивач, ТОВ "Укрекспорт" звернулось до
Господарського суду Донецької області про стягнення з Державного
бюджету України через Відділення Державного казначейства У
Київському районі м. Донецька процентів, нарахованих на суму
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по
декларації за липень 2002 р. в сумі 60 825, 89 грн., обгрунтовуючи
позов даними декларації за липень 2002 року та рішенням
Господарського суду Донецької області від 03.03.2005 р. №9/518.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 01.07.2005
року позов ТОВ "Укрекспорт" до Державної податкової інспекції у
Київському районі м. Донецька та Відділення Державного
казначейства у Київському районі м. Донецька про стягнення з
державного бюджету України процентів, нарахованих на суму
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 54
875, 63 грн. задоволено. Припинено провадження по справі в частині
вимог у сумі 5 950, 26 грн., у зв'язку з відмовою позивача від
позовних вимог в цій частині.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
16.08.2005 року рішення Господарського суду Донецької області від
01.07.2005 року залишено без змін.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим,
що позивач правомірно стягнув проценти в сумі 54 875, 63 грн.,
нараховані на суму бюджетної заборгованості, оскільки фактичне
відшкодування позивачеві бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість за податковою декларацією за липень 2002 р.
відбулося лише 15.10.2004 р.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної
інстанцій, ДПI у Київському районі м. Донецька подала касаційну
скаргу, в якій просить частково скасувати рішення Господарського
суду Донецької області від 01.07.2005 року та постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 16.08.2005 року по справі
№22/137 та відмовити в задоволенні позовних вимог у сумі 31 953,
28 грн., посилаючись на порушення судами норм матеріального права,
а саме: пп. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7, ст.8 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за даними
податкової декларації за липень 2002 року сума, що підлягає
відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду
складає 310 423,00 грн.
Відшкодування сум податку на додану вартість за відповідні
періоди не було здійснено, в результаті чого позивач звернувся з
позовом про відшкодування ПДВ в сумі 310 423, 00 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 03.03.2003
р. у справі №9/518 задоволено позов ТОВ "Укрекспорт". Згадане
рішення набрало законної сили.
Задовольняючи позовну заяву по справі №9/518 суди виходили з
того, що пп. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено право платника податку
у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості
звернутись до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету; факт
бюджетної заборгованості підтверджений матеріалами справи.
Фактичне відшкодування позивачу бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість за податковою декларацією за липень
2002 року відбулося лише 15.10.2004 року, тому позивач звернувся
до господарського суду про стягнення з Державного бюджету України
на його користь 60 825, 89 грн. - процентів, нарахованих на суму
бюджетної заборгованості.
Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість"від ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
03.04.1997 р.
№168-ВР, якщо за результатами звітного періоду сума визначена
згідно пп. 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, протягом
місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки
податкової декларації за звітний період. За бажанням платника
податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або
частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке
рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Згідно пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього Закону відшкодування
здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з
бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку,
що його обслуговує.
Суми, що невідшкодовані платнику податків протягом
визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною
заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються
проценти на рівні 120 % від облікової ставки Національного банку
України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її
дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у
будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості
звернутись до суду з позовом про стягнення коштів.
Підставою для нарахування процентів є рішення Господарського
суду Донецької області від 03.03.2003 року у справі №9/518, яким
стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну
заборгованість з податку на додану вартість за податковою
декларацією за липень 2002 року в загальній сумі 31 423, 00 грн.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції приходить до
висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правомірно
задоволені позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих за
несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість за податковою
декларацією за липень 2002 року.
Отже, постанова Донецького апеляційного господарського суду
від 16.08.2005 року та рішення Господарського суду Донецької
області від 01.07.2005 року прийняті з правильним застосуванням
норм матеріального та процесуального права, суди дали правильну
оцінку обставинам справи, тому Вищий адміністративний суд України
не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування
постанови суду апеляційної інстанції по справі №22/137.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 210 - 232
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському
районі м. Донецька залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
16.08.2005 року та рішення Господарського суду Донецької області
від 01.07.2005 року по справі №22/137 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Г.К. Голубєва
Судді
(підпис)
А.I. Брайко
(підпис)
О.В. Карась
(підпис)
А.О. Рибченко
(підпис)
М.О. Федоров
З оригіналом
Суддя Г.К. Голубєва