Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.I.,

суддів: Білуги С.В.,

Гаманка О.I.,

Заїки М.М.,

Загороднього А.Ф.,

при секретарі Лелюку О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Докучаєвського міського суду Донецької області від 02.03.06 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 20.04.06 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до Докучаєвського міського суду Донецької області з позовом до управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення.

Постановою Докучаєвського міського суду Донецької області від 02.03.06 року у задоволенні позову ОСОБА_1. було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 20.04.06 року апеляційну скаргу ОСОБА_1. було залишено без задоволення, а рішення Докучаєвського міського суду Донецької області від 02.03.06 року - без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального прав, просить скасувати постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 02.03.06 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 20.04.06 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції та інвалідом 3 групи. Оскільки за період з 2000 року по 2004 рік грошова допомога на оздоровлення виплачувалася позивачу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996р. № 836 (836-96-п) ., а не статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) ОСОБА_1. звернувся до суду.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом 2 частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення інвалідам III групи виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Згідно частини 7 статті 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2000 - 2004 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Встановлений в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96 (836-96-п) року розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат на 2000 - 2004 роки, а не постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996р. № 836 (836-96-п) .

За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької області повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України (435-15) , позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З урахуванням отриманої ОСОБА_1. суми 43,00 грн. та розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати, а саме 205 грн. (на серпень 2004 року) та 262 грн. (на березень 2005 року) на користь позивача за період 2003 - 2004 роки підлягає стягненню 1825,00 грн.

Обставини справи встановлені судами повно і правильно, але судами невірно застосовано норми матеріального права, а тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 02.03.06 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 20.04.06 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення скасувати.

Постановити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької області виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну грошову допомогу на оздоровлення відповідно до частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) за період 2003 - 2004 роки в розмірі 1825,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.