К-23996/06 Про стягнення штрафних санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів - Текст документа

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08 червня 2006 року у справі № 11/427 за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Полтавського обласного державного комунального підприємства водопрвідно-каналізаційного господарства "Полтававодоканал" про стягнення штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до КПВКГ "Полтававодоканал" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 63257,49 грн. за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів в 2004 році.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 06 грудня 2005 року позов задоволено. Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08 червня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік у кількості одного робочого місця.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві відповідача у 2004 році складал 1171 осіб. Чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до 4-х відсоткового нормативу складає 47 осіб. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що на підприємстві відповідача у 2004 році працювало 53 особи-інваліда.

Крам того, відповідно до ст.238 Господарського кодексу України (436-15) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Штрафні санкції, заявлені позивачем до стягнення, є саме адміністративно-господарськими санкціями.

Згідно ст.250 Господарського кодексу України (436-15) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до суду з позовом у вересні 2005 року, хоча звіт відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів отримано ним 30.12.2004р.

Таким чином, з дати отримання звіту позивач протягом 6 місяців мав застосувати до відповідача штрафні санкції шляхом звернення з відповідним позовом до суду, однак вказаний строк пропустив.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального або процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім із випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .