ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Павлушку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу cуб'єкта підприємницької діяльності-фізичної
особи ОСОБА_1
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
29.03.2005 р.
у справі № 6/303-04-7920 господарського суду Одеської області
за позовом Державної податкової інспекції у Малиновському
районі м. Одеси
до 1. приватного підприємства "Галс"
2. суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
про визнання угоди недійсною та стягнення в доход держави
отриманого за угодою
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.01.2005
р. в позові ДПI у Малиновському районі м. Одеси до приватного
підприємства "Галс" та суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
про визнання недійсною на підставі ст.49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
ст.ст.207,208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
угоди купівлі-продажу насіння
соняшника в кількості 17,7 тонни вартістю 17434,50 грн.,
відвантаженого за накладною НОМЕР_1 від 14.10.2002 р., відмовлено
з посиланням на недоведеність факту укладення спірної угоди ПП
"Галс" з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
29.03.2005 р. рішення суду першої інстанції скасовано, позов
задоволено: визнано недійсною угоду купівлі-продажу соняшника,
відпущеного по накладній НОМЕР_1 від 14.10.2002 р. та податковій
накладній НОМЕР_1 від 14.10.2002 р. на загальну суму 18000,00
грн.; стягнуто з ПП "Галс" на користь ОСОБА_1 18000,00 грн.,
сплачених за насіння соняшника, та з ОСОБА_1 в доход держави
18000,00 грн. вартості отриманого насіння.
Постанова вмотивована тим, що ПП "Галс", будучи виключеним з
01.04.2002р. з Реєстру платників податку на додану вартість,
уклало спірну угоду з нарахуванням в ціні придбання суми податку
на додану вартість, завідомо маючи на меті привласнити цю суму без
сплати її до Державного бюджету України, тобто діяло з метою, що
суперечить інтересам держави та суспільства.
В касаційній скарзі суб'єкт підприємницької діяльності
ОСОБА_1. просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції,
залишивши в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на
порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального
права, зокрема ст.ст.3, 49, 154, 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
ст.ст.203, 215, пунктів 1, 7 Заключних та перехідних положень ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст.207, 208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
ст.ст.22, 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що на підставі накладної НОМЕР_1 від
14.10.2002 р. та податкової накладної НОМЕР_1 від 14.10.2002 р. ПП
"Галс" поставило суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1.
насіння соняшника в кількості 17,7 тонни, в розрахунок за яке
ОСОБА_1. 17.10.2002 р. сплатив продавцю 18000,00 грн., що
підтверджується наявною у справі квитанцією до прибуткового
касового ордера НОМЕР_2 від 17.10.2002 р.
Приватне підприємство "Галс" на підставі заяви від 01.04.2002
р. з посиланням на рішення засновників від 01.03.2002 р. про
ліквідацію підприємства зняте з обліку в податковій інспекції та з
01.04.2002 р. виключено з Реєстру платників податку на додану
вартість, залишившись при цьому в Єдиному державному реєстрі
підприємств та організацій України.
Відповідно до пункту 1.3 ст.1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку - особа, яка згідно
з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до
бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить /
пересилає / товари на митну територію України. Платником податку є
особа, обсяг оподатковуваних операцій з поставки товарів / робіт,
послуг /якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти
календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян / пункт 2.1 ст.2 цього Закону в редакції, чинній
до 31.03.2005р./.
Зберігаючи статус платника податку в силу наведених положень
Закону, ПП "Галс", будучи знятим з податкового обліку, що
обумовлює формальне звільнення від контролю податкових органів,
уклало угоду купівлі-продажу насіння соняшника по ціні з
нарахуванням податку на додану вартість при усвідомленні особами,
які діяли при цьому від імені підприємства, факту неперерахування
сум податку до бюджету та при бажанні настання такого факту.
Вказані обставини були правильно оцінені судом апеляційної
інстанції як підстави для висновку про укладення спірної угоди з
метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, та визнання
цієї угоди недійсною.
Недійсність угоди як правовий наслідок укладення останньої з
метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, була
передбачена ст.49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, який втратив чинність з 1
січня 2004 року у зв'язку з набранням законної сили Цивільним
кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
.
Такі ж правові наслідки укладення угоди з метою, що
суперечить інтересам держави та суспільства, передбачені ст.207
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, якою, зокрема ДПI у
Малинівському районі м. Одеси обгрунтовує позовні вимоги.
Згідно частини 1 цієї статті господарське зобов'язання, що не
відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо
суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено
учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них
господарської компетенції / спеціальної правосуб'єктності /, може
бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної
влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до частини 1 ст.208 цього Кодексу якщо
господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинене з
метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то
за наявності наміру в обох сторін _ у разі виконання зобов'язання
обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все
одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання
однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все
одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на
відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із
сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а
одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного
стягується за рішенням суду в доход держави.
Оскільки санкції, передбачені вказаною правовою нормою, є
конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за
порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі
санкції не є цивільно-правовими, а є
адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню
частини 1 ст.238 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
. З
огляду на це, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом
строків, встановлених ст.250 цього Кодексу.
При укладенні спірної угоди 14.10.2002 р. позовна заява була
подана до суду 21.10.2004 р., тобто вимога про застосування
санкцій, встановлених ст.208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, була заявлена
за межами граничного річного строку від вчинення правопорушення,
передбаченого ст.250 цього Кодексу.
Відтак висновок суду апеляційної інстанції про наявність
законних підстав для стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 в
доход держави 18000,00 грн. вартості поставленого ПП "Галс"
насіння соняшника, а з ПП "Галс" на користь приватного підприємця
ОСОБА_1 18000,00 грн., сплачених за вказане насіння, не відповідає
правильному застосуванню ст. ст. 208, 250 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
.
У зв'язку з цим та відповідно до ст.226 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
постанова суду апеляційної інстанції підлягає
скасуванню в зазначеній частині із залишенням в силі в цій частині
позовних вимог рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити
частково.
Скасувати постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 29.03.2005 р. в частині задоволення позову про стягнення
з ПП "Галс" на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
18000,00 грн. та з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 в
доход держави 18000,00 грн., залишивши в силі рішення
господарського суду Одеської області від 20.01.2005 р. в цій
частині позовних вимог.
В іншій частині постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 29.03.2005 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Костенко М.I.
Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.