ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого - судді Цуркана М.I.
суддів: Амєліга С.Є., Гуріна М.I., Юрченка В.В., Ліпського
Д.В.
секретар: Мудрицька Ю.В.
за участю представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом
ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту
населення Херсонської обласної державної адміністрації, третя
особа : Центр по нарахуванню та виплаті пенсій і допомог за її
касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Херсонської
області від 20 квітня 2005 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2004 року ОСОБА_2. звернулася до суду з позовом до
Головного управління праці та соціального захисту населення
Херсонської обласної державної адміністрації в якому просила
визнати неправомірною відмову відповідача виплатити їй недоплачену
компенсацію в сумі 13840 грн. і зобов'язати виплатити їй вказану
суму як члену сім'ї, яка втратила годувальника із числа осіб,
віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильської АЕС. Свої вимоги мотивувала тим, що вона має права
на таку одноразову компенсацію в розмірі 60 мінімальних зарплат
згідно зі ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
( 796-12 ) (796-12)
, але відповідачем було виплачено лише 379, 30 грн. В
судовому засіданні представник позивача зменшив розмір компенсації
до 11920 грн.
Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 3 лютого
2005 року зобов'язано відповідача виплатити позивачу компенсацію в
розмірі 11920 грн.
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 20 квітня
2005 року рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове
судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач
звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який
направив її разом зі справою до Вищого адміністративного суду
України.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду
апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в
силі, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно
застосував норми матеріального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами
справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач є членом сім'ї ОСОБА_3.
учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліда другої
групи, який помер 1 червня 2004 року внаслідок захворювання, що
призвело до смерті, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків
аварії на ЧАЕС.
Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
одноразова компенсація учасникам ліквідації
наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами
внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили
годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації
наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з
Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах :
сім'ям, які втратили годувальника, - 60 мінімальних заробітних
плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається
на момент виплати.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що при
нарахуванні позивачу компенсації відповідач виходив з положень
Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
та
Постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати
особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від
26.07.1996 р. №836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
(далі - Постанова КМУ №836).
Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись
не можна, оскільки він грунтується на неправильному застосуванні
норм матеріального права.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів
мінімальних заробітних плат не вбачається будь-яких обмежень щодо
можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з
метою реалізації норми ст. 48 Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
.
Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над
підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору,
застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, а не Постанова КМУ №836
( 836-96-п ) (836-96-п)
.
За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону
України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
в наслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, відповідач
повинен виплатити позивачу одноразову компенсацію, виходячи із
розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Оскільки судом апеляційної інстанції невірно застосовано
норми матеріального права та помилково скасовано рішення суду
першої інстанції, то рішення суду апеляційної інстанції підлягає
скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 226, 230 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Херсонської області від 20 квітня
2005 року скасувати, а рішенням Суворовського районного суду
м.Херсона від 3 лютого 2005 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Д.В. Цуркан
СУДДI : С.Є. Амєлін
М.I. Гурін
В.В. Юрченко
Д.В. Ліпський