К-11574/06 Про зобов'язання районного центру зайнятості надати довідку про наявність безнадійного податкового боргу - Текст документа

В липні 2004 року ВАТ "Победа" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про спонукання ДПI у Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим списати безнадійний податковий борг по сплаті внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в сумі 55 019,06 грн. в зв'язку з обставинами непереборної сили, які підтверджені висновком Торгово-промислової палати України.

Заявою від 27.07.2004 р. позивач уточнив свої позовні вимоги та просив зобов'язати Нижньогірський районний центр зайнятості надати ДПI у Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим довідку про наявність безнадійного податкового боргу.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2004 р. у справі № 2-25/10325-2004, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 р., позов задоволено частково. Нижньогірський районний центр зайнятості зобов'язано надати до ДПI у Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим довідку про наявність безнадійного податкового боргу ВАТ "Победа" зі страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у зв'язку з форс-мажорними обставинами за період квітень 2002 року - липень 2004 року.

В зв'язку з тим, що при подачі уточнень до позовної заяви вимоги до ДПI у Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим не заявлялись, то в цій частині провадження у справі припинено.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) є спеціальним законом щодо порядку погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи, зокрема, внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Нижньогірський районний центр зайнятості оскаржив їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову апеляційного господарського суду з мотивів порушення судом норм матеріального права.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу та його представник в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні скарги як безпідставної.

Представники відповідачів в судове засідання суду касаційної інстанції не з'явились, не зважаючи на те, що були належно повідомлені про день, місце і час розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 221 КАС України (2747-15) неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга Нижньогірського районного центру зайнятості підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ВАТ "Победа" є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та має заборгованість станом на 02.07.2004 року по цим внескам в сумі 55 019,06 грн., яка не погашена у зв'язку з форс-мажорними обставинами, які мали місце у 2002-2004 роках, що підтверджується висновками Торгово-промислової палати України.

21.01.2004 р. позивач звернувся з клопотанням до Нижньогірського районного центру зайнятості про списання безнадійного податкового боргу зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 55 019,06 грн.

Листом від 28.01.2004 р. Нижньогірський районний центр зайнятості в списанні вказаного боргу відмовив з посиланням на те, що районний центр зайнятості створений до вступу в силу Закону України від 20.02.2003 р. № 550 "Про внесення змін в Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (550-15) від 21.12.2000 р. № 2181-III".

ДПI у Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим також відмовила позивачу в списанні боргу, оскільки відповідно до пп. 4.1. п. 4 Порядку списання безнадійного податкового боргу, борг підлягає списанню органами державної податкової служби за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу на день його виникнення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про невиконання Нижньогірським районним центром зайнятості як контролюючим органом, відповідно до Закону України № 2181-III (2181-14) , вимог Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків щодо надання ВАТ "Победа" довідки про наявність безнадійного податкового боргу зі страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Суди помилково не взяли до уваги, що дія Закону України № 2181-III (2181-14) не поширюється на правовідносини щодо погашення заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Аналіз положень Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) № 2181-III, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 р. № 1533 (1533-14) (далі - Закон України № 1533) та Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) від 25.06.1991 р. № 1251-ХП не дає підстав для віднесення страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття д о податків і зборів (обов'язкових платежів).

За змістом статті 67 Конституції України (254к/96-ВР) розмір податків і зборів, порядок їх сплати встановлюється законом. Таким загальним законом є Закон України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Стаття 1 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) встановлює, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), наведений у ст. ст. 14, 15 даного Закону, є вичерпним. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" (1562-12) , сплаті не підлягають.

Згідно з преамбулою Закону України № 2181 (2181-14) , цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України № 1533 (1533-14) (який набрав чинності з 01.01.2001 р.), законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" (803-12) та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Тобто, відносини у сфері соціального страхування на випадок безробіття регулюються спеціальним законодавством.

У силу п. 2 розділу 8 Закону України № 1533 (1533-14) , до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, з моменту вступу в силу Закону України № 1533 (1533-14) (з 01.01.2001 р.) норми Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) у частині, що йому суперечили, не застосовуються. Хоча, зміни у Закон України "Про систему оподаткування" (1251-12) , якими виключено пункт 16 частини першої статті 14 Закону, що відносив до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) і збір на обов'язкове соціальне страхування, були внесені тільки Законом № 429-IV (429-15) від 16.01.2003 р.

Окрім того, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) від 18.02.1997 р. було встановлено, що дія цього Закону поширюється на відповідні правовідносини у сфері соціального страхування щодо зборів на соціальне страхування до прийняття законів України з питань соціального страхування.

Відповідно до п. 1.3 статті 1 Закону України № 2181-III (2181-14) , податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. У свою чергу, п. 1.2 ст. 1 Закону визначає податкове зобов'язання як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Страхові внески, зокрема, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, не включені до податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) . Закон України № 2181-III (2181-14) не може розширювати перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) або поширювати порядок погашення зобов'язань платників податків на платежі, які не включені у систему оподаткування.

Стаття 8 Закону України № 1533 (1533-14) встановлює, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, і кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України (п. 2, п. 5 ст. 8 Закону).

Згідно з частинами 2, 3 статті 2 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного фонду України.

З наведеного вбачається, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не є державним цільовим фондом, а є цільовим централізованим страховим фондом, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Таким чином, не можна вважати зобов'язання по страховим внескам податковим боргом, на який поширюється дія Закону України № 2181-III (2181-14) , згідно його преамбули.

Включення Законом України № 2181-III (2181-14) , органів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у перелік контролюючих органів, не змінює статусу внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з чим вони не можуть вважатися податком чи збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть стягуватись в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України № 1533 (1533-14) .

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про невиконання Нижньогірським районним центром зайнятості вимог приписів законодавства, яке не підлягало застосуванню до даних правовідносин, а тому їх рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Нижньогірського районного центру зайнятості задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2004 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .