Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. I.,

суддів Карася О. В.,

Костенка М. I.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання - Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2005р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2005р. у справі № 14/10

за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві

до:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Доманівський",

2) Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Енгельса"

про визнання недійсним договору та стягнення 25 508 грн. 16 коп.,

за участю представників:

позивача - не з'явились,

відповідача-1 - не з'явились,

відповідача-2 - не з'явились,

встановив:

Державною податковою інспекцією у Корабельному районі міста Миколаєва (правонаступник - Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Миколаєві) подано позов про визнання недійсною укладеної між відповідачами усної угоди купівлі-продажу амінної солі 2.4Д в кількості 1 020 кг на загальну суму 25 508 грн. 16 коп. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Доманівський" в доход держави зазначеної суми.

Підставами для визнання зазначеної угоди недійсною позивачем зазначені ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) , Закони України "Про пестициди і агрохімікати" (86/95-ВР) , "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) .

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2005р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2005р., у справі № 14/10 в позові відмовлено.

Судові рішення обгрунтовані тим, що позивач не довів наявність в обох чи однієї із сторін умислу суперечного інтересам держави і суспільства.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст. 3, ч. 13 ст. 14 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) .

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Доманівський" в запереченнях на касаційну скаргу вважає вимоги позивача такими, що не відповідають дійсності та законодавству і задоволенню не підлягають.

Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Енгельса" заперечення на касаційну скаргу не подані.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) (чинного на момент укладення усної угоди) якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про пестициди і агрохімікати" (86/95-ВР) , п. 11 ст. 9, ч. ч. 2, 3 ст. 22 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) господарська діяльність у сфері торгівлі пестицидами та агрохімікатами підлягає обов'язковому ліцензуванню та здійснюється за наявності ліцензії без якої до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, що спрямовуються до Державного бюджету України.

З аналізу вказаних положень слідує, що відсутність ліцензії на право здійснення торгівлі пестицидами та агрохімікатами не можна вважати умислом, суперечним інтересам держави і суспільства у зв'язку з відсутністю заборони державою здійснювати такі операції з цим видом продукції взагалі.

Суди попередніх інстанцій правомірно не застосували до спірних правовідносин ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) , оскільки норма цієї статті не поширюється на здійснення підприємницької діяльності без ліцензії, а дії сторін, що уклали угоду з порушенням порядку ліцензування, не містили умислу на вчинення шкоди або порушення інтересів держави.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові є вірним, рішення та постанова прийняті відповідно чинного законодавства, а вимоги позивача є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України (2747-15) , -

ухвалив:

1. Залишити касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2005р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2005р. у справі № 14/10 - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України (2747-15) .