Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого  Співака В.I.

суддів  Білуги С. В.

Гаманка О.I.

Загороднього А. Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Проценко О. О.,

за участю скаржника ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва на рішення апеляційного суду м. Києва від 05 травня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва щодо відмови в переоформленні загальної пенсії на пенсію державного службовця.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24 листопада 2003 року в задоволенні скарги відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 05 травня 2004 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 листопада 2003 року скасовано і ухвалено нове, яким скаргу задоволено.

У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва просить скасувати рішення апеляційного суду м. Києва від 05 травня 2004 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що статтею 37 Закону України "Про державну службу" (3723-12) на одержання пенсії державного службовця мають право особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Судом встановлено, що 24 листопада 1999 року заявнику призначена державна пенсія за віком, із зменшенням пенсійного віку на 10 років на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Судом апеляційної інстанції вірно зроблено висновок, що з часу набрання чинності нової редакції статті 37 Закону України "Про державну службу" (3723-12) у заявника виникло право на реалізацію закріпленого статтею 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) положення про можливість вибору однієї з державних пенсій: загальної за віком чи пенсії державного службовця, оскільки він має відповідний трудовий стаж та досяг пенсійного віку.

За таких обставин апеляційний суд обгрунтовано скасував рішення суду першої інстанції і задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -ухвалила:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Подільському районі  м. Києва залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду м. Києва від 05 травня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.