Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.I.

Конюшка К.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.I.

Сторони не повідомлялись.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.11.2004 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.03.2005 р.

у справі № 15-07/234

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива"

до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області

Управління державного казначейства в Черкаській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та повернення з бюджету коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відповідача від 24.07.2002 р. №000762301, 00010260010, якими позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість з продукції власного виробництва, що направлені на придбання товарно-матеріальних цінностей, в загальній сумі 29463,50 грн., та про повернення з бюджету 29463,50 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.11.2004 р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.03.2005р., позов задоволено частково.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Смілянської ОДПI Черкаської області, у якій ставиться питання про скасування судових рішень, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

В силу п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) до 01.01.2004 р. зупинено дію п.7.7 ст.7, п.п.10.1 і 10.2 ст.10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 р. №271 (271-99-п) , на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби.

Змінами, внесеними в абз.2 п.4 згідно Постанови Кабінету Міністрів України №488 від 11.04.2002 (488-2002-п) р., залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України (254к/96-ВР) державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Оскільки Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України встановлювати нові підстави для стягнення у безспірному порядку до державного бюджету із сільськогосподарських товаровиробників сум податку на додану вартість, залишених у їх розпорядженні, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про незастосування положень п.4 Порядку, оскільки ним встановлено нову підставу для стягнення зазначених коштів, не передбачену Законом, яка пов'язана не з порядком використання коштів, а з порушенням порядку їх акумуляції.

Погоджується судова колегія і з висновками судів, що визначені в спірних податкових повідомленнях-рішеннях суми податкового зобов'язання за платежем власне виробництво, що направлене на придбання товарно-матеріальних цінностей, як штрафні санкції неправомірно, оскільки не є такими в розумінні п.1.5 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Враховуючи, що позивачу повернуто з державного бюджету 29463,50 грн., що підтверджується матеріалами справи, провадження у справі в цій частині припинено правомірно, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки не узгоджуються з вищевикладеною позицією.

Відповідачем не надано доказів нецільового використання акумульованих коштів позивачем.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права прийняли правильні рішення, і не вбачає підстав для їх скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 22.11.2004 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.03.2005 р. - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.