ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів : Бутенка В.I. (доповідач),
Лиски Т.О.,
Сороки М.О.,
Панченка О.I.,
Штульмана I.В.,
розглянувши порядку письмового касаційного провадження
адміністративну справу за позовом Харківського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Харківського
комунального підприємства "Міськелектротранс" про стягнення
штрафних санкцій, -
в с т а н о в и л а :
У квітні 2006 року Харківське обласне відділення ФСЗI
звернулось до господарського суду із вказаним позовом.
В обгрунтування своїх вимог позивач зазначав, що Харківське
КП "Міськелектротранс" відповідно до ст. 19 Закону України "Про
основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
повинно було у 2005 році створити 208 робочих місць для
працевлаштування інвалідів, однак згідно звіту, наданого
відповідачем, середньооблікова чисельність інвалідів на
підприємстві у вказаний період становила 114 осіб.
Позивач вважав, що відповідачем не виконано норматив щодо 94
робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому просив згідно
ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
стягнути з Харківського КП
"Міськелектротранс" штрафні санкції в розмірі 822797,04 грн., які
добровільно сплачені не були.
В подальшому позивач змінив свої позовні вимоги, зменшивши
суму штрафних санкцій, які повинні бути стягнуті, до 301984,02
грн., обгрунтовуючи це тим, що відповідачем фактично протягом 2005
року було працевлаштовані 139 інвалідів, тобто Харківське КП
"Міськелектротранс" не виконаний норматив у 69 робочих місць.
Постановою господарського суду Харківської області від 19
червня 2006 року, залишенню без змін ухвалою Харківського
апеляційного господарського суду від 28 серпня 2006 року, у
задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Харківське
обласне відділення ФСЗI подало касаційну скаргу, в якій просить їх
скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
При цьому в скарзі Харківське обласне відділення ФСЗI
посилається на порушення судами норм матеріального і
процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Судами як першої, так і апеляційної інстанцій було повно
встановлено фактичні обставини справи, визначені спірні
правовідносини та правильно застосовано норми матеріального і
процесуального права.
Так, судами з'ясовано, що згідно штатного розкладу
середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу
Харківське КП "Міськелектротранс" становила у 2005 році 5196 осіб,
серед яких 3527 осіб мають 2-5 групи електробезпеки, з них 1267
осіб працюють водіями. При цьому у вказаний період у відповідача
працювало 139 інвалідів.
Як зазначено судами першої та апеляційної інстанції,
відповідач підпадає під дію Законів України "Про транспорт"
( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
та "Про автомобільний транспорт", до основних видів
його діяльності відноситься діяльність в галузі трамвайного,
тролейбусного, автомобільного господарства, монтаж систем пожежної
та охоронної сигналізації, монтаж антен, зв'язок та інше.
За змістом ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт"
( 2344-14 ) (2344-14)
відповідач є перевізником.
Згідно ст.19 Закону України "Про автомобільний транспорт"
( 2344-14 ) (2344-14)
створення робочих місць для працевлаштування інвалідів
проводиться перевізниками в розмірі чотирьох відсотків від
загального числа працюючих, крім водіїв.
Крім того, відповідно до "Правил безпечної експлуатації
електроустановок споживачів", затверджених наказом Міністерства
праці та соціальної політики України від 09.01.1998 року № 4,
електротехнічний персонал, який за умовами виробництва має групу з
електробезпеки з другої по п'яту включно, не повинен мати хвороб
стійкої форми, також цими Правилами забороняється допускати до
роботи з електроустановками працівників з явними ознаками
захворювання.
При цьому судами правомірно не взяті до уваги доводи позивача
про те, що з набранням чинності Закону України "Про внесення змін
до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні" ( 2602-15 ) (2602-15)
№ 2602-IV від 31.05.2005 року, що набув
чинності 24.06.2005 року, відповідач повинен був виконувати
норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4
% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового
складу за рік.
Такого висновку суди дійшли, враховуючи те, що виходячи із
змісту ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, норматив робочих місць для
працевлаштування інвалідів встановлюється підприємствам на рік,
тобто на період з 01 січня по 31 грудня, а тому при його
розрахунку слід виходити з законодавства, що діяло на початок
відповідного року.
Як було обгрунтовано зазначено судами, застосування положень
ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів
в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
в редакції Закону № 2602-IV від 31.05.2005
року до правовідносин по працевлаштуванню інвалідів у 2005 році,
тобто таких, що виникли з початку року, було б фактичним
застосуванням зворотної сили закону, яка ним не передбачена, а
отже, таке застосування суперечило ст. 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Виходячи з цього, суд першої інстанції вірно визначив, що на
2005 рік норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів
відповідачу повинен встановлюватись відповідно до положень ст.19
Закону України "Про автомобільний транспорт" ( 2344-14 ) (2344-14)
, "Правил
безпечної експлуатації електроустановок споживачів", затверджених
наказом Міністерства праці та соціальної політики України від
09.01.1998 року № 4, який фактично був виконаний Харківським КП
"Міськелектротранс" із урахуванням вимог вказаних актів, і з
таким висновком обгрунтовано погодився суд апеляційної інстанції.
За таких обставин судами прийнято вірне рішення про відмову
Харківському обласному відділення Фонду соціального захисту
інвалідів у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами
прийняті законні і обгрунтовані рішення, під час розгляду справи
порушень норм матеріального чи процесуального права ними допущено
не було.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не
спростовують, а тому оскаржувані судові рішення повинні залишатися
без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221,222, 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а
постанову господарського суду Харківської області від 19 червня
2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду
від 28 серпня 2006 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :