ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
Iменем України
10 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі: головуючого Смоковича М.I.,
суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В.,
Чумаченко Т.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній
інстанції адміністративну справу
за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій
Iндустріального районного управління Пенсійного Фонду України щодо
відмови в перерахунку наукової пенсії, провадження по якій
відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Iндустріального
районного суду міста Дніпропетровська від 03 грудня 2004 року та
ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 квітня
2005 року,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про
визнання неправомірними дій Iндустріального районного управління
Пенсійного Фонду України щодо відмови в перерахунку наукової
пенсії.
Вимоги обгрунтовує тим, що йому незаконно відмовляють у
перерахунку наукової пенсії: не зараховують до стажу наукової
роботи в полуторному вимірі час роботи в районах Крайньої Півночі
та не беруть до уваги в розрахунок наукової пенсії заробітну плату
з врахуванням районного коефіцієнту за 60 місяців роботи в
Магадані.
Просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати
правильно нарахувати йому пенсію з врахуванням положень законів
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
та "Про внесення змін до Закону України "Про науку та
науково - технічну діяльність" ( 1316-15 ) (1316-15)
.
Рішенням Iндустріального районного суду міста
Дніпропетровська від 03 грудня 2004 року, залишеним без змін
ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 квітня
2005 року, в задоволені скарги відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами
першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та
матеріального права, просив скасувати рішення судів та ухвалити
нове рішення, яким задовольнити скаргу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких
підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовної заяви суди першої та
апеляційної інстанцій виходили з того, що при визначенні розміру
пенсії наукового працівника законодавством не передбачено
обчислення наукового стажу в кратних розмірах та зарахування до
розміру заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, районного
коефіцієнту.
Такий висновок відповідає нормам матеріального права та
обставинам у справі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявник з 14
лютого 1994 року перебуває на обліку у відповідача, і отримував
пенсію як науковий робітник відповідно до Закону України "Про
науку та науково - технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
від 13 грудня
1991 року. Згідно Закону України "Про внесення змін до Закону
України "Про науку та науково - технічну діяльність" ( 1316-15 ) (1316-15)
від 20 листопада 2003 року з 1 січня 2004 року йому була
призначена пенсія наукового робітника.
Відповідно до абзацу 3 статті 24 Закону України "Про внесення
змін до Закону України "Про науку та науково - технічну
діяльність" ( 1316-15 ) (1316-15)
пенсія науковим робітникам призначається
у розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового
(науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до
частини другої статті 23 цього Закону та статті 40 Закону України
"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
і не передбачає застосування районного коефіцієнту під
час визначення суми заробітної плати, з якої обчислюється
зазначена пенсія.
Крім того, статтею 22-3 Закону України "Про внесення змін до
Закону України "Про науку та науково - технічну діяльність"
( 1316-15 ) (1316-15)
обчислення наукового стажу в кратних розмірах також не
передбачено.
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій правильно
зроблено висновок, що відповідач правомірно відмовив заявнику в
вимогах щодо обрахування пенсії наукового працівника з врахуванням
районного коефіцієнту до розміру заробітної плати та обчислення
наукового стажу в кратному розмірі.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують
висновків судів.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій не допустили
порушень норм матеріального та процесуального права під час
ухвалення оскаржуваних рішень, підстав для їх скасування чи зміни
немає.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Iндустріального районного суду міста Дніпропетровська
від 03 грудня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду
Дніпропетровської області від 20 квітня 2005 року по даній справі
залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду
України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий /підпис/ Смокович М.I.
судді /підпис/ Весельська Т.Ф.
/підпис/ Горбатюк С.А.
/підпис/ Мироненко О.В.
/підпис/ Чумаченко Т.А.
З оригіналом згідно
Суддя: