Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. -  головуючий,

Амєліна С.Є.  -  суддя-доповідач,

Загороднього А.Ф.,

Федорова М.О.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Замезі Ю.I.

з участю позивача та його представника

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2005 року в справі скаргою ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою в порядку передбаченому главою 31-А Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) 1963 року.

Зазначав, що наказом Голованіського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області НОМЕР_1 до нього застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани, а наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області НОМЕР_2 о/с звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за підпунктом "а" пункту 65 (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР на підставі рапорту позивача про звільнення.

Вважаючи вказані накази неправомірними, просив визнати їх нечинними та стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 03 листопада 2004 року в задоволення позову відмовлено.

Ухвалою судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2005 року скасовано рішення суду першої інстанції, а справу направлено на новий розгляд.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, представник відповідача просить скасувати судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і направляючи справу на новий розгляд апеляційний суд помилково застосував вимоги статті 172 Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) 1963, яка визначає наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, що вирішується в порядку позовного провадження.

Районний суд вирішував справу в порядку передбаченому главою 31-А Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) 1963 року, яка має особливості щодо їх розгляду.

Відповідно до вимог статті 248-6 Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) 1963 року, яка підлягала застосуванню на час вирішення справи, встановлений десятиденний строк, тобто скорочений строк розгляду скарг.

Цією ж статтею, з урахуванням особливостей порядку розгляду скарг, було визначено, що якщо заявник не може з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто з участю їх представників. Неявка в судове засідання з неповажних причин заявника або його представника не є перешкодою для розгляду скарги, проте суд може визнати їх явку обов'язковою.

В даному випадку заявник у встановленому порядку був повідомлений про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не прибув, районний суд не визнав явку учасників справи обов'язковою й вирішив спір.

За таких обставин висновки апеляційного суду про те, що районний суд був зобов'язаний відкласти розгляд справи через неявку заявника не грунтується на законі.

Допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області задовольнити частково.

Ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.