Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєліна С.Є., Загороднього А.Ф., Федорова М.О., Юрченка В.В.,

секретар: Мудрицька Ю.В.

за участю позивача - ОСОБА_1 представника відповідача - Варняк Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління МВС України в Херсонській області на неправомірні дії посадових осіб за його касаційною скаргою на постанову апеляційного суду Херсонської області від 11 квітня 2006 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління МВС України в Херсонській області на неправомірні дії посадових осіб, посилаючись на те, що з 15 серпня 1998 року працював на посаді слідчого Чаплинського РВМ УМВС України в Херсонській області. Наказом відповідача НОМЕР_1 був звільнений з ОВС за ст.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України за нетактовну поведінку в громадському місці, вчинення дій, які дискредитують звання працівника міліції, і в яких вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ст. 296 КК України (2341-14) . За результатами та висновком службового розслідування керівництво УМВС України в Херсонській області вважало, що ОСОБА_1 вчинив 6 лютого 2005 року дії, що дискредитують звання працівника міліції, і в яких вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 296 КК України (2341-14) .

Звільнення зі служби ОСОБА_1 вважав незаконним, оскільки фактичні обставини, котрі мали місце 6 лютого 2005 року, при службовому розслідування належним чином не були з'ясовані, накладене стягнення, на думку скаржника, не відповідає тяжкості вчиненого проступку і суперечить вимогам ст. 27 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, відповідно до якого, звільнення осіб рядового та начальницького складу є крайнім заходом дисциплінарного стягнення і може провадитись за систематичне порушення дисципліни або вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ. Скаржник стверджує, що фактичні обставини, що мали місце у вечірній час 6 лютого 2005 року в кафе - барі "IНФОРМАЦIЯ_1" в селищі міського типу Чаплина, не супроводжувалися з його боку неправомірними діями, його поведінка зумовлювалася неадекватною поведінкою в кафе ОСОБА_2, що й знайшло підтвердження при розслідуванні кримінальної справи.

Постановою Суворовського районного суду міста Херсона від 13 грудня 2005 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1, дії УМВС України в Херсонській області по виданню наказу НОМЕР_1 в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас за ст. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ відносно ОСОБА_1 визнані неправомірними. Зобов'язано УМВС України в Херсонській області поновити ОСОБА_1 на службі на колишній посаді слідчого Чаплинського РВ УМВС України в Херсонській області.

Постановою апеляційного суду Херсонської області від 11 квітня 2006 року постанову Суворовського районного суду міста Херсона від 13 грудня 2005 року скасовано з прийняттям нової постанови. Визнано положення наказу УМВС України в Херсонській області НОМЕР_1 про вчинення ОСОБА_1 дій в яких вбачаються ознаки складу злочину, як таких, що стали підставою для їх звільнення протиправним та визнано положення в дій частині не чинним. В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання звільнення незаконним та поновлення на службі в органах внутрішніх справ відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач - ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а саме : були порушені вимоги ч.2 ст.26 КАС України (2747-15) ; висновки суду не вмотивовані, суперечать фактичним обставинам справи, не наведено доводів, які зумовили скасування рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, констатував, що специфіка проходження служби в органах внутрішніх справ зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу з честю і гідністю поводити себе поза службою, бути прикладом у додержанні громадського порядку. Тому колегія суддів погодилася з доводами УМВС України в Херсонській області про наявність підстав для застосування до ОСОБА_1 заходу дисциплінарного стягнення, в тому числі звільнення з органів внутрішніх справ. Будь яких інших доводів і мотивів обгрунтованості звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ в постанові апеляційного суду не наведено.

Водночас, службове розслідування щодо обставин події 6 лютого 2005 року, фактичну роль та участь в цих обставинах ОСОБА_1, проведено однобічно та поверхово, що підтверджується матеріалами кримінальної справи. В діях ОСОБА_1 не вбачається ознак кримінального діяння. В постанові апеляційного суду Херсонської області не наведено конкретних діянь ОСОБА_1, котрі б характеризувалися як неправомірні, тобто дискредитували працівника міліції. Відповідно до вимог ст. 27 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, звільнення особи є крайнім заходом дисциплінарного стягнення.

За час служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягувався, навпаки, мав лише заохочення від керівництва органу внутрішніх справ.

Колегія суддів погоджується з висновком Суворовського районного суду Херсонської області про неправомірність дій посадових осіб УМВС України в Херсонській області при звільненні ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права та помилково скасовано рішення суду першої інстанції, то рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 226, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну с каргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову апеляційного суду Херсонської області від 11 квітня 2006 року скасувати, а рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 13.12.2005р. залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України (2747-15) .