ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гончар Л.Я., Матолича С.В., Харченка В.В.
при секретарі - Деревенському I.I.
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державного
підприємства "Вантажно-транспортне управління" на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2006 р. у
справі за позовом Державного підприємства "Вантажно-транспортне
управління" до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне
Донецької області про визнання недійсним рішення від 29.06.2005 р.
б/н
В С Т А Н О В И Л А :
Справа №К-19494/06
Доповідач Фадєєва Н.М.
07.11.2005 р. Державне підприємство "Вантажно-транспортне
управління" (далі по тексту - позивач, ДП "Вантажно-транспортне
управління") звернулось до Господарського суду Донецької області з
позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне
Донецької області (далі по тексту - відповідач, УПФУ), в якому
просить визнати недійсним рішення від 29.06.2005 р. про
застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату
(неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне
неперерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі
донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного Фонду
України.
Постановою Господарського суду Донецької області від
20.02.2006 р. у справі №21/469а позовні вимоги ДП
"Вантажно-транспортне управління" задоволено в повному обсязі;
визнано недійсним рішення УПФУ від 29.06.2005 р. б/н про
застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату
(неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування)
страхувальниками внесків, у тому числі донарахованих
страхувальниками або органом пенсійного фонду у розмірі 40 547,84
грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача
3,40 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору і 1
800,00 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
16.05.2006 р. у справі №21/469а скасовано постанову Господарського
суду Донецької області від 20.02.2006 р.; прийнято нове рішення,
яким у задоволенні позовних вимог ДП "Вантажно-транспортне
управління" відмовлено; стягнуто з позивача на користь Державного
бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у
розмірі 1,70 грн.
ДП "Вантажно-транспортне управління" не погоджуючись з
постановою Донецького апеляційного господарського суду від
16.05.2006 р. у справі №21/469а подало касаційну скаргу, в якій
просить її скасувати, а постанову Господарського суду Донецької
області від 20.02.2006 р. залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий
адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДП
"Вантажно-транспортне управління" не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Так, у квітні 2005 р. ДП "Вантажно-транспортне управління"
здійснено часткове погашення заборгованості по заробітній платі
перед своїми працівниками, яка була нарахована у період з 1997 р.
до 01.01.2004 р. На виплачені суми заробітної плати позивачем
нараховано, але не сплачений у 1997-2003 роках збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування відповідно до вимог Закону України
"Про збір на обов'язкове пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
, що
підтверджено розрахунками зобов'язань зі збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування, наданих відповідачеві у період з
1997 р. до 01.01.2004 р.
29.06.2005 р. УПФУ прийнято рішення від 29.06.2005р. б/н про
застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату
(неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування)
страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або
органом пенсійного фонду у вигляді стягнення штрафу у розмірі 10%
від суми несвоєчасно сплачених внесків в сумі 32 667,67 грн. та
нарахування пені у сумі 7 880,17 грн.
Рішення від 29.06.2005 р. б/н прийнято УПФУ на підставі акту
камеральної перевірки ДП "Вантажно-транспортне управління"
своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування від 29.06.2005 р. (далі по тексту -
Акт перевірки).
Відповідно до Акту перевірки позивачем порушено строки
перерахування страхових внесків встановлені п. 6 ст. 20 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
, а саме: страхові внески, відображені в розділі 2
"Розрахунки за внесками за період до 01.01.2004 р." звіту
"Розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування, що підлягають сплаті за квітень 2005 року"
на суму у розмірі 328 800,40 грн. (32% - 309 459,19 грн., 1-2% -
19 341,21 грн.) сплачено 06.06.2005 р., 07.06.2005 р., 13.06.2005
р., 17.06.2005 р.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ДП
"Вантажно-транспортне управління" виходив з того, що відповідач не
мав права приймати рішення про застосування фінансових санкцій та
нарахування пені у розмірі 7 880,17 грн. за несвоєчасне
перерахування позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування у розмірі 328 800,40 грн. на підставі норм Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
, оскільки, на думку Господарського суду Донецької
області, платежі до Пенсійного Фонду зі сплати збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 328 800,40
грн., нараховані протягом 1997-2003 р. р. і до часу їх оплати мали
кваліфікуватися як податкові платежі. Крім того, судом першої
інстанції зазначено, що тільки після оплати збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування у відповідності зі ст. 1 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
він стає страховим внеском.
Суд апеляційної інстанції, правову позицію якого підтримує
Виший адміністративний суд України, скасовуючи рішення суду першої
інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з
наступного.
Так, з 01.01.2004 р. набрав чинності Закон України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
(тут і далі по тексту
нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення спірних
правовідносин) цей Закон регулює відносини, що виникають між
суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися
на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в
частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до п. 15 Прикінцевих положень Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
до
приведення законодавства України у відповідність із цим Законом
закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в
частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, фінансові та адміністративні санкції, а також
пеня, передбачені ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
застосовуються за
порушення, вчинені з 01.01.2004 р. а в частині порушень, вчинених
до набрання чинності цим Законом, але виявлених органами
Пенсійного фонду України після 01.01.2004 р., застосовуються з
урахуванням п. 15 Прикінцевих положень Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
.
Пунктом 4 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
встановлено, що
страхові внески не включаються до складу податків, інших
обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці
внески не поширюється податкове законодавство, тобто і положення
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані
за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20
календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним
періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4
статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників,
зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал. При цьому
в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат
(виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються
страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум
зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових
внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У
разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в
повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної
сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та
сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у
порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду. У разі несплати
авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові
санкції, передбачені цим Законом.
Порядок стягнення заборгованості зі страхових внесків
визначений виключно Законом України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
. Застосування
фінансових санкцій за порушення страхувальниками норм цього Закону
передбачено ст. 106 цього Закону.
Згідно з п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
за
несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне
перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі
донарахованих страхувальниками або територіальними органами
Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки
платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених
сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів
включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у
строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених
сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих)
страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в
розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний
день прострочення платежу.
Частиною 13 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
передбачено, що про
нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами
дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів
Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного
фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх
винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка
здійснює виплату і доставку пенсій.
Таким чином, судова колегія підтримує думку суду апеляційної
інставнції про правомірність прийняття УПФУ рішення від
29.06.2005р. б/н про застосування фінансових санкцій та
нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну
сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків, у тому числі
донарахованих страхувальником або органом пенсійного фонду у
вигляді стягнення штрафу у розмірі 10% від суми несвоєчасно
сплачених внесків у розмірі 32 667,67 грн. та нарахування пені у
розмірі 7 880,17 грн.
Посилання ДП "Вантажно-транспортне управління" на п. 4 ст. 12
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
як на підставу неможливості
нарахування штрафних (фінансових) санкцій за відчуження активів
обгрунтовано не прийнято судом апеляційної інстанції до уваги
виходячи з наступного.
Так, відповідно до абз. 24 ст. 1 Законом України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на задоволення вимог кредиторів -
це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),
термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і
припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих
зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про
введення мораторію.
Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться
одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про
що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії
мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення
на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими
здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не
нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші
санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань
і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів).
Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між
боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника
виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання
і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його
ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних
судом вимог кредиторів.
Однак, з порушенням провадження у справі про банкрутство не
пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він
має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з
чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких
забезпечується на загальних засадах, а отже дія мораторію
поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими
зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються
неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за
невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),
в т.ч. і штрафних санкцій нарахованих на підставі ст. 106 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
.
Даний висновок також кореспондує зі змістом ч. 1 ст. 23
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, згідно з якою нарахування
неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій
по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання
яких настав після порушення справи про банкрутство та введення
мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом
постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України
дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним
чином з'ясовано обставини справи та дано їм належну правову
оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які
могли призвести до зміни чи скасування постанови Донецького
апеляційного господарського суду від 16.05.2006 р. у справі
№21/469а не встановлено.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Державного підприємства
"Вантажно-транспортне управління" на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 16.05.2006 р. у справі
№21/469а залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
16.05.2006 р. у справі №21/469а залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді