ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
                          Iменем України
     10 травня 2007 року м. Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі: головуючого Смоковича М.I.,
     суддів: Весельської Т.Ф.,  Горбатюка  С.А.,  Мироненка  О.В.,
Чумаченко Т.А.,
     розглянувши у порядку  письмового  провадження  в  касаційній
інстанції адміністративну справу
     за позовом ОСОБА_1 до Управління внутрішніх справ МВС України
в Чернігівській області про визнання протиправним рішення суб'єкта
владних повноважень, провадження по якій відкрито
     за  касаційною  скаргою  ОСОБА_1  на  постанову  Козелецького
районного суду від 27 січня 2006 року та ухвалу Апеляційного  суду
Чернігівської області від 30 березня 2006 року,
                      в с т а н о в и л а :
     У листопаді 2005 року ОСОБА_1. звернувся  в  суд  з  позовною
заявою до Управління внутрішніх справ МВС України в  Чернігівській
області  про  визнання  протиправним  рішення   суб'єкта   владних
повноважень.
     Вимоги  обгрунтовував  тим,  що  15  липня  1996   року   був
звільнений за власним бажанням з посади оперуповноваженого карного
розшуку Козелецького РВ УМВС України в  Чернігівській  області.  У
серпні 2005 року він звернувся до УМВС в Чернігівській області  із
заявою про призначення йому пенсії за вислугу років на підставі п.
"б"   ст.   12   Закону   України   "Про   пенсійне   забезпечення
військовослужбовців  та  осіб  начальницького  і  рядового  складу
органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
          від 09
квітня 1992 року з подальшими змінами від 04  липня  2002  року  (
далі - Закон), але отримав відмову в задоволенні заяви.
     Вважав таку відмову неправомірною, оскільки належить до осіб,
які мають право на зазначену пенсію  відповідно  до  Закону,  який
передбачає, що право  на  пенсію  за  вислугу  років  мають  особи
офіцерського складу звільнені зі служби незалежно  від  підстав  і
часу звільнення, які досягли  45  річного  віку,  мають  загальний
трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких  не  менше  12
календарних років і 6 місяців становить військова служба чи служба
в органах внутрішніх справ та вказував, що він  на  час  звернення
мав 45 років, загальний трудовий стаж 27 років і 4 місяці, з  яких
більше ніж 12 календарних років і 6  місяців  становить  військова
служба і служба у МВС. На час звільнення його  зі  служби  в  1996
році він мав стаж роботи у МВС 16 років і служба в армії 2 роки.
     Просив  суд  визнати  зазначену  відмову   неправомірною   та
зобов'язати призначити пенсію.
     Постановою Козелецького районного  суду  від  27  січня  2006
року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного  суду  Чернігівської
області від 30 березня 2006  року,  в  задоволені  позовних  вимог
відмовлено.
     У касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судами
першої   та   апеляційної   інстанцій   норм   матеріального    та
процесуального права, просив скасувати рішення судів  та  ухвалити
нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
     Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення  з  таких
підстав.
     Відмовляючи в позові суди  першої  та  апеляційної  інстанцій
виходили з того,  що  на  час  звернення  за  призначенням  пенсії
позивач не належав до осіб, які звільняються з органів  внутрішніх
справ так як був звільнений раніше, та на час звільнення зі служби
він не мав необхідного загального трудового стажу для  призначення
пенсії і не досяг віку 45 років.
     Такий висновок не відповідає нормам  матеріального  права  та
зроблений на неповно з'ясованих обставинах у справі.
     Згідно пункту "б" статті 12  Закону  (пункт  "б"  в  редакції
Закону від 4 липня 2002 року) визначено, що  право  на  пенсію  за
вислугу  років  мають  особи  офіцерського  складу,  прапорщики  і
мічмани,  військовослужбовці  надстрокової  служби  та  військової
служби за контрактом, особи, які мають  право  на  пенсію  за  цим
Законом,  звільнені  зі  служби  незалежно  від  підстав  та  часу
звільнення і  досягли  45-річного  віку,  крім  осіб,  позбавлених
військових або спеціальних звань, а також звільнених із  служби  у
зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з  використанням
свого службового становища, або вчиненням корупційного  діяння,  а
ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно  від  віку,  і  мають
загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з  яких  не
менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба,
служба в органах внутрішніх справ або служба в державній  пожежній
охороні.
     Отже, відповідно до наведеної норми  при  наявності  вказаних
умов (досягнення 45-річного віку, наявності  загального  трудового
стажу 25 років з яких не менше 12 календарних років  і  6  місяців
становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ  або
служба  в  державній  пожежній   охороні)   пенсія   призначається
незалежно від часу звільнення зі служби.
     Зазначених  положень  Закону  суди  попередніх  інстанцій  не
врахували.
     Разом  з  тим,  для  вирішення  зазначеного  спору  необхідно
правильно визначити спеціальний стаж  служби  позивача  в  органах
внутрішніх справ, оскільки судами першої та апеляційної  інстанції
встановлено, що цей стаж у позивача менший як 12 років 6  місяців,
хоча з матеріалів справи вбачається, що зазначений стаж  становить
більше 16 років.
     З огляду на  викладене,  обставини,  що  мають  значення  для
справи, які суди вважали встановленими, не відповідають матеріалам
справи.
     За таких порушень норм матеріального та процесуального  права
оскаржувані рішення судів підлягають скасуванню.
     Оскільки  суд  касаційної  інстанції  позбавлений  можливості
усунути зазначені порушення, так як за правилами частини 1  статті
220 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
          він
не може встановлювати обставини  у  справі,  то  справу  необхідно
направити на новий розгляд у суд першої інстанції.
     Керуючись статтями 223, 227,  231  Кодексу  адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
         , колегія суддів
                        у х в а л и л а :
     Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
     Постанову Козелецького районного суду від 27 січня 2006  року
та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від  30  березня
2006 року скасувати з направленням справи на новий розгляд  у  суд
першої інстанції.
     Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути оскаржена  за  винятковими  обставинами  до  Верховного  Суду
України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
     Головуючий /підпис/ Смокович М.I.
     судді: /підпис/ Весельська Т.Ф.
     /підпис/ Горбатюк С.А.
     /підпис/ Мироненко О.В.
     /підпис/ Чумаченко Т.А.
     З оригіналом згідно
     Суддя: