Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі: Iльченко О.М.

за участю представника:

позивача: Iльницького I.Й.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові

на рішення господарського суду Львівської області від 24 лютого 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2005 року

у справі № 5/3003-12/377

за позовом Дочірнього підприємства "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі філії ГПУ "Львівгазвидобування"

до Державної податкової інспекції у м.Львові

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и в:

У жовтні 2004 року позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м.Львові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000012430/0/1900 від 28.01.2004р. про нарахування штрафу в сумі 51 911,42 грн. за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24 лютого 2005 року, залишеним без змін постановою Лвівського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2005 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу до Вищого господарського суду України, у якій просить скасувати ці рішення, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16 листопада 2005 року направлена для розгляду за підвідомчістю до Вищого адміністративного суду України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не урахували вимоги п.п.8.2.2. п.8.2. ст.8, п.п.8.6.1.а та п.п.8.6.1.в п.8.6. ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) від 21.12.2000р. №2181-III та неправильно застосували ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) від 14.05.1992р. №2343-XII, тому дійшли неправильного висновку про те, що під час дії мораторію, встановленого ухвалою господарського суду у зв'язку з відкриттям провадження про банкрутство позивача, не застосовуються обмеження, пов'язані з податковою заставою майна позивача.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Підпунктом 8.2.2. п.8.2. ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) від 21.12.2000р. №2181-III встановлено, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Пунктом 1.17 статті 1 цього закону визначено, що у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає у силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має першочергове право у разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) від 14 травня 1992 року N2343-XII визначено, що для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частин 2 і 3 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство вказується про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до подання заяви про порушення справи про банкрутство. Мораторій вводиться на задоволення всіх вимог кредиторів, крім випадків, передбачених цим Законом. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з наявними у справі копіями ухвал від 24.12.2003р. (а.с.34) та від 30.08.2004р. (а.с.33) на час прийняття податкового повідомлення рішення №0000012430/0/1900 від 28.01.2004р. діяла ухвала господарського суду м.Києва від 24.12.2003р. у справі №2/21-б про порушення справи про банкрутство позивача, якою було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів позивача.

З урахуванням наведених вище вимог закону, які визначають, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), попередні судові інстанції дійшли законного і обгрунтованого висновку про невідповідність вимогам закону прийняття відповідачем повідомлення - рішення, яким позивачу під час дії мораторію встановлено обов'язок по сплаті штрафу.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзіх не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 24 лютого 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.