ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого: Смоковича М.I.
суддів: Весельської Т.Ф.
Горбатюка С.А.
Штульмана I.В.
Чумаченко Т.А.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу
ОСОБА_1, як представника ОСОБА_2, на рішення Деснянського
районного суду м. Києва від 25 травня 2004 року та ухвалу
Апеляційного суду м. Києва від 29 липня 2004 року у справі за
скаргою ОСОБА_2 про визнання неправомірною бездіяльності
начальника відділу у справах громадянства, імміграції та
реєстрації фізичних осіб Деснянського районного управління
Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.
Києві, -
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою про визнання
неправомірною бездіяльності начальника відділу у справах
громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Деснянського
районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх
справ України в м. Києві щодо відмови в її реєстрації за місцем
проживання у сина за адресою: АДРЕСА_1. При цьому зазначала, що
така бездіяльність посадових осіб відділу у справах громадянства,
імміграції та реєстрації фізичних осіб Деснянського районного
управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ
України в м. Києві порушує її конституційні права на свободу
пересування і вільний вибір місця проживання та протирічать
Конституції та законам України.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25 травня
2004 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 липня 2004 року
рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 травня 2004
року залишено без зміни.
Не погоджуючись з постановленими у справі судовими рішеннями,
представник заявниці ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного
суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на
неправильне застосування судами норм матеріального права, просить
скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалити
нове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_2
Заслухавши доповідь судді щодо обставин необхідних для
ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи
касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі
та застосування судами норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
за таких підстав.
Згідно з частиною 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про
захист прав і основних свобод людини ( 995_004 ) (995_004)
вбачається, що
свобода вибору місця проживання може бути обмеженою Законом з
метою захисту прав і свобод інших людей.
Згідно з пунктом 17 Тимчасового порядку реєстрації фізичних
осіб за місцем проживання, затвердженого Постановою Кабінету
Міністрів України від 16.01.2003 року, що діяв на час звернення
ОСОБА_2 до суб'єкта владних повноважень, у реєстрації фізичній
особі за обраним місцем проживання може бути відмовлено тільки
у випадках, передбачених законами України.
Відповідно до статті 65 Житлового кодексу ( 5464-10 ) (5464-10)
України
наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх
членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним
жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.
Судами встановлено, що 21.01.2004 року ОСОБА_2 звернулась до
суб'єкта оскарження з заявою про її реєстрацію за місцем
проживання в квартирі АДРЕСА_1. Однак суб'єкт оскарження відмовив
їй в реєстрації з підстав, що колишня дружина її сина, яка
проживає та зареєстрована в цій квартирі, своєї згоди на
реєстрацію ОСОБА_2 в квартирі не дала.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої і
апеляційної інстанції, які відмовляючи в задоволенні скарги,
виходили з того, що суб'єкт оскарження, який діяв відповідно до
вимог діючого законодавства, не порушив прав і свобод заявниці
на пересування та вільний вибір місця проживання.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що
судами першої і апеляційної інстанції при розгляді справи допущені
порушення норм матеріального чи процесуального права, які
зазначені у статтях 225-229 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм
матеріального та процесуального права, і підстави для їх зміни чи
скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, як представника ОСОБА_2, залишити
без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 травня
2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 липня 2004
року у справі за скаргою ОСОБА_2 про визнання неправомірною
бездіяльність начальника відділу у справах громадянства,
імміграції та реєстрації фізичних осіб Деснянського районного
управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ
України в м. Києві - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав,
передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: суддя Т.А.Чумаченко