ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2007 року у м. Києві колегія суддів Вищого
адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Цуркана М.I.,
суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Лімського Д.В., Юрченка
В.В.,
при секретарі : Проценко О.О.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
письмового касаційного провадження адміністративну справу за
позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в
Корольовському районі м. Житомира про перерахунок пенсії за
касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного
суду м. Житомира від 29 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного
суду Житомирської області від 13 січня 2006 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на рішення
Корольовського районного суду м. Житомира від 29 вересня 2005 року
та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 13 січня 2006
року у справі за його позовом до управління Пенсійного фонду
України в Корольовському районі м. Житомира про перерахунок
пенсії.
Зазначає, що в травні 2005 року він звернувся до суду із
зазначеним позовом, посилаючись на те, що має статус учасника
ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалід
другої групи. З 1 квітня 1991 року йому було призначено пенсію за
віком, як ліквідатору на ЧАЕС, згідно Закону України "Про статус
і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
в розмірі 310,91 крб. З 18
жовтня 1996 року його було переведено на пенсію по інвалідності
2-ої групи профзахворювання, пов"язаного з роботами по ліквідації
наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі 145,43 грн., а 1 грудня 2003
року відповідач на підставі його заяви та Постанови Кабінету
Міністрів України № 523 від 30 травня 1997 ( 523-97-п ) (523-97-п)
року
провів перерахунок пенсії і її розмір склав 401 грн. 43 коп.
Вважає, що з вини відповідача йому недорахована та
невиплачена пенсія в розмірі 20 716 грн. 56 коп. Крім того,
розмір пенсії після 1 грудня 2003 року відповідачем встановлений
з порушенням вимог ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
. Просив стягнути з управління Пенсійного
фонду України в Корольовському районі м. Житомира 20 716 грн. 56
коп. недорахованої і невиплаченої пенсії та зобов"язати
відповідача провести перерахунок розміру пенсії, встановивши її в
розмірі 776 грн. 59 коп.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 29
вересня 2005 року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 13 січня
2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а рішення
Корольовського районного суду м. Житомира від 29 вересня 2005 року
залишено без змін.
Вказуючи на допущені, на його думку, судами неповне
з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення
норм чинного матеріального законодавства, що призвело до
неправильного вирішення даного спору, ОСОБА_1 просить скасувати
постановлені судами першої та апеляційної інстанції рішення та
постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги..
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної
скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних
підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській
АЕС 1 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням,
інвалідом 2 групи через профзахворювання, яке пов"язане з
виконанням обов"язків по ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи, відповідно до медичних висновків.
Пенсія позивачу була нарахована як інваліду - чорнобильцю 2-ї
групи інвалідності на підставі Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
.
З 1 грудня 2003 року на підставі заяви позивача від 19
листопада 2003 року та довідки КП "Готельне господарство "Житомир"
від 19 листопада 2002 року про його заробіток в зоні відчуження
відповідно до Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що
настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з
втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня
1997 року, N 523 ( 523-97-п ) (523-97-п)
пенсія позивачу була перерахована
та її розмір було обчислено відповідно до ст..54 та 57 Закону
України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
від 28 лютого 1991
року із заробітку ОСОБА_1, який він отримував у зоні відчуження з
3 травня 1986 року по 16 травня 1986 року.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суди виходили з
положень ст. 84 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
від 5 листопада 1991 року, якою передбачено, що при
виникненні права на підвищення пенсії перерахунок призначеної
пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер
звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма
необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з
першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними
документами подано ним після 15-го числа.
А тому вважали правильним проведення перерахунку пенсії
позивачу з 1 грудня 2003 року на підставі поданої ним 19 листопада
2003 року відповідної заяви з усіма необхідними документами.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачу
ОСОБА_1 не міг бути зроблений перерахунок пенсії з лютого 1997
року, оскільки на той час він не мав відповідної довідки про
заробіток з місця роботи.
Проте з таким висновками судів першої та апеляційної
інстанцій погодитись не можна.
Згідно зі ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
пенсії по інвалідності, що настала
внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку із втратою
годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть
призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за
роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 рр., у розмірі
відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із
законодавством.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала
внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку із втратою
годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається
Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня
1997 року № 523 ( 523-97-п ) (523-97-п)
"Про затвердження нового Порядку
обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва
чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника
внаслідок Чорнобильської катастрофи" було доручено Міністерству
соціального захисту населення привести, починаючи з 1 лютого 1997
року розміри всіх пенсій по інвалідності, що настала внаслідок
каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою
годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у відповідність з
розмірами, що визначаються згідно з порядком, затвердженим цією
постановою, забезпечити перерахунок цих пенсій протягом двох
місяців з дня прийняття даної постанови.
Судами встановлено, що позивачу у зв"язку із встановленням
йому 2-ї групи інвалідності з жовтня 1996 року була призначена
пенсія внаслідок захворювання, пов"язаного з наслідками
Чорнобильської катастрофи.
Тобто станом на час прийняття Постанови Кабінету Міністрів
України від 30 травня 1997 року № 523 ( 523-97-п ) (523-97-п)
позивач вже мав
статус особи, пенсія якого у зв"язку із затвердженням нового
Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок
каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою
годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи підлягала
перерахунку у порядку та строки, визначені зазначеною постановою.
Тому посилання суду апеляційної інстанції на положення ст. 84
Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
є
безпідставними, оскільки зазначена стаття закону визначає строки
перерахунку пенсій не у зв"язку з прийнятими Урядом України
відповідних рішень про проведення такого перерахунку, а
індивідуальні випадки перерахунку пенсії при виникненні права на
підвищення пенсії у окремих пенсіонерів .
Відмовляючи позивачу у задоволенні його позовних вимог,
виходячи з відсутності права у позивача на перерахунок пенсії з 1
лютого 1997 року, суди не дослідили та не дали жодної оцінки
вимогам позивача щодо стягнення заборгованості щодо недорахованої
та невиплаченої пенсії.
Крім цього, посилаючись на неможливість проведення позивачу
перерахунку пенсії з лютого 1997 року, оскільки на той час він не
мав відповідної довідки про заробіток з місця роботи, суди не
врахували положень ст.101 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
, яка визначає, що органи, що призначають
пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств,
організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках
перевіряти обгрунтованість їх видачі, та не з"ясували, чи
повідомлявся позивач про необхідність надання відповідних довідок
чи інших документів у зв"язку з необхідністю проведення йому
перерахунку пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів
України від 30 травня 1997 року № 523 ( 523-97-п ) (523-97-п)
, та причини не
проведення позивачу такого перерахунку пенсії відповідно до вимог
зазначеної постанови.
Зазначені порушення не можуть бути усунені судом касаційної
інстанції, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 статі 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
визначено, що
порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели
або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть
бути усунені судом касаційної інстанції, є підставою для
скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної
інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29
вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області
від 13 січня 2006 року скасувати, а справу направити на новий
розгляд до Корольовського районного суду м. Житомира .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст..237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий: Цуркан М.I.
Судді: Амєлін С.Є.
Гурін М.I.
Ліпський Д.В.
Юрченко В.В.
З оригіналом звірено:
Суддя: Юрченко В.В.