Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого

Цуркана М.I.

Суддів:

Амєліна С.Є.

Гуріна М.I.

Ліпського Д.В.

Юрченка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду (УПФ)  України в Галицькому районі м. Львова  про перерахунок розміру пенсії, стягнення грошової допомоги та моральної шкоди, яка переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 4 липня 2005 року

у с т а н о в и л а :

У січні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до УПФ України в Галицькому районі м. Львова про зобов'язання врахувати до наукового стажу  період роботи з 08.02.2000 року по 01.08.2001 рік на посаді провідного спеціаліста у відділі науково-технічної інформації і прикладного забезпечення Iнституту землеробства і біології УААН, стягнення грошової допомоги в розмірі шести місячних окладів та 10 000 грн. моральної шкоди.

Зазначав, що відповідач безпідставно відмовився включати до загального наукового стажу перебування  на згаданій посаді, що  потягло неправильне визначення наукової пенсії, не виплату грошової допомоги та заподіяло моральну шкоду.

В процесі розгляду справи позивач збільшив вимоги і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

Рішенням Сихівського рійонного суду м. Львова від 21 квітня 2005 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 4 липня 2005 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 призначена пенсія відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) .

Також встановлено, що з 08.02.2000 року по 01.08.2001 рік позивач працював на посаді провідного спеціаліста у відділі науково-технічної інформації і прикладного забезпечення Iнституту землеробства і біології Української аграрної академії наук, перебування на якій  не включено до наукового стажу.

Відповідно до  частини 1 статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової, науково-технічної, науково-педагогічної, науково-організаційної роботи на державних підприємствах, в установах, організаціях пенсії на рівні, який забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

За правилами частини 4  цієї статті, перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням положень статей 22-1, 22-2 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року № 257 (257-2004-п) "Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , встановлений  перелік посад перебування на яких дає право на наукову пенсію, а в цьому  переліку посада провідного спеціаліста відсутня.

За таких обставин суди дійшли обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і такі висновки доводами касаційної скарги не спростовуються, оскільки в  останній не  конкретизовано в чому полягає порушення судами норм матеріального та процесуального права, а узагальнені твердження є непереконливими.

За правилами частини 3 статті 220-1, частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, а судові рішення залишає без змін.

Керуючись наведеним, статтями 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення  Сихівського районного суду м. Львова від 21 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 4 липня 2005 року, - залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними статтями  237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .