К-4113/06 Про визнання дій УПФ України неправомірними щодо безпідставного незарахування до пільгового стажу проходження строкової служби в армії - Текст документа

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду (УПФ) України в м. Селидове Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди, яка переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 17 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18 лютого 2005 року

у с т а н о в и л а :

У вересні 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до УПФ України в м. Селидове про визнання дій неправомірними, стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу проходження строкової служби у армії у період з 1980 року по 1985 року.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 17 грудня 2004 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 18 лютого 2005 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що до призначення у січні 2002 року пенсії ОСОБА_1 працював на різних посадах, у тому числі в вугільній промисловості на посадах віднесених до списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Також встановлено, що у період з 6 травня 1971 року по 2 червня 1973 року позивач проходив дійсну строкову військову службу, а з 26 вересня 1980 року по 14 листопада 1985 рік проходив дійсну військову службу в якості прапорщика.

Строкова військова служба зарахована до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років на пільгових умовах, а служба на посадах прапорщика - до загального стажу роботи.

Правові передумови пенсійного забезпечення, на час її призначення позивачу, визначались Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

Згідно з ст.12 Закону, право на трудову пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

За змістом ч.1 ст. 13 цього Закону на пільгових умовах право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністром України і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 20 років, з яких не менше 10 років на зазначених роботах.

Особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії визначені ст.14 Закону (у редакції на час призначення позивачу пенсії) відповідно до ч.1 якої працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

Відповідно до ч. 1 ст.56 Закону до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За правилами пунктів "в", "г" ч.3 зазначеної статті до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби; служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв'язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання.

Відповідно до ч. 6 ст. 56 Закону, при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Це означає, що дійсна військова служба на посадах прапорщиків має зараховуватись до загального стажу роботи, а період такої служби не може зараховуватись до стажу при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону.

За наведених обставин суди дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. оскільки грунтуються на помилковому трактуванні законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини.

Зокрема, є помилковим посилання на законодавство колишнього СРСР та постанову Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 (393-92-п) "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", оскілки зазначеними нормами врегульовані питання обчислення вислуги років для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ".

За правилами частини 3 статті 220-1, частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, а судові рішення залишає без змін.

Керуючись наведеним, статтями 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Селидівського міського суду Донецької області від 17 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18 лютого 2005 року залишити без змін.