Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Фадєєвої Н.М.,

Суддів: Маринчак Н.Є., Бим М.Є., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.

при секретарі: Безпалому Д.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2.

розглянувши касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 січня 2007 року

у справі №2-25/13229-2006А

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

до Судакської міської ради

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство "Профі"

про визнання нечинним рішення, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання нечинним рішення Судакської міської ради від 26.12.2003р. НОМЕР_1"Про дозвіл ПП "Профі" підготувати матеріали узгодження місця розташування об'єктів рекреаційного призначення у курортному парку м.Судак", мотивуючи свої вимоги тим, що 0,24га вказаної земельної ділянки знаходиться у користуванні СПД ОСОБА_1.

Постановою господарського суду АР Крим від 25 вересня 2006 року позов було частково задоволено: визнано нечинним рішення 23 сесії 24 скликання Судакської міської ради від 26.12.2003р. нечинним в частині прийняття пунктів 2 та 3, що стосуються надання дозволу МПП "Профі" на підготовку матеріалів узгодження земельної ділянки площею 0,24га за рахунок земель суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення першої інстанції вмотивовано тим, що Судакською міською радою при наданні дозволу МПП "Профі" на підготовку матеріалів узгодження земельної ділянки не було впорядковано землекористування даної земельної ділянки з позивачем.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 січня 2007 року постанову суду першої інстанції було скасовано, у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, вказуючи на її невідповідність нормам матеріального та процесуального права, зокрема на ту обставину, що експертний висновок, що став підставою для скасування рішення суду першої інстанції не може бути належним доказом, оскільки предметом дослідження експерта був не лист від 05.11.2003р. щодо якого позивач заперечує свій підпис, а договір оренди 09.04.2001р..

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи, 09.04.2001р. на підставі рішення Судакської міської ради від 20.03.2001р. між позивачем та Судакською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,585га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, 19 строком на 25 років.

В подальшому, 26.12.2003р. Судакською міською радою було прийнято рішення про надання МПП "Профі" дозволу на підготовку матеріалів узгодження місця розташування об'єктів рекреаційного призначення у курортному парку м.Судак на земельній ділянці приблизною площею 0,24га за рахунок земель СПД ОСОБА_1.

В обгрунтування правомірності прийняття рішення сесії від 26.12.2003р. Судакська міська рада вказує на те, що 05.11.2003р. позивачем було направлено до відповідача лист про відчуження частини орендованої земельної ділянки площею 0,24га на користь Судакської міської ради, вказуючи підставою для такого відчуження - добровільну відмову СПД ОСОБА_1 від частини орендованої земельної ділянки.

Судом апеляційної інстанції не було прийнято посилання позивача на ту обставину, що вказаний лист було підроблено і він не може бути підставою для припинення договору оренди на спірну земельну ділянку на підставі почеркознавчої експертизи від 18.12.2006р. №3297, із змісту висновку якої слідує, що підпис від СПД ОСОБА_1 на договорі оренди від 09.04.2001р., що був предметом дослідження здійснено саме позивачем.

Клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи листа від 05.11.2003р. що стосується предмета доказування було заявлено позивачем, однак, при задоволенні цього клопотання суд апеляційної інстанції зобов'язав сторони надати експерту документи, необхідні для проведення експертизи.

Вказаний вище лист від 05.11.2003р., що відповідно до ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2006 року мав бути предметом дослідження, знаходиться у відповідача, причини, через які цей доказ не міг бути наданий для експертного висновку суду не відомі, а обов'язок доказування обставин на яких грунтуються заперечення проти позову - стороною не було виконано.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України (2747-15) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції було не вірно дано правову оцінку зібраним по справі доказам, оскільки висновок експерта №3297 від 18.12.2006р. не з'ясовує обставин що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 70 КАС України (2747-15) належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.

Отже, висновок суду, що до даної справи підлягає застосування ч.3 ст.142 Земельного кодексу України (2768-14) - добровільна відмова землекористувача за заявою до власника земельної ділянки, тобто, що лист від 05.11.2003р. який надано відповідачем на підтвердження заперечень проти позову є належним доказом у справі є хибним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення, оскільки не було надано суду належних доказів на підтвердження своєї позиції.

Згідно ст. 226 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1- задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 січня 2007 року - скасувати та залишити в силі постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2006 року.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2007 року про зупинення виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 січня 2007 року - скасувати.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.