Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів : Бутенка В.I.(доповідач),

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

Сороки М.О.,

Штульмана I.В.

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1на неправомірну бездіяльність Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирській області, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2003 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною скаргою.

У скарзі посилалась на те, що у липні 2003 року вона звернулась до Бердичівської ОДПI з заявою про скасування ідентифікаційного номеру, проханням зробити їй у паспорті відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, проте суб'єкт оскарження їй у цьому відмовив.

Просила визнати бездіяльність Бердичівської ОДПI неправомірною та зобов'язати суб'єкта оскарження скасувати її ідентифікаційний номер, а також внести в її паспорт відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, як це передбачено ч.2 ст.1 Закону України "Про внесення змін в Закон України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів" (1003-14) від 16 липня 1999 року.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2004 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 21 липня 2004 року рішення районного суду в частині скасування ідентифікаційного номеру змінено. На Бердичівську ОДПI покладено обов'язок повідомити ДПА України про зміни у облікових даних скаржниці.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Бердичівська ОДПI подала касаційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нове рішення про відмову заявниці у задоволенні її скарги.

При цьому в скарзі вказується на порушення судом норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що за змістом ч. 2 ст. 1 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших платежів" (320/94-ВР) (зі змінами внесеними Законом України від 16 липня 1999 року №1003 (1003-14) ) для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, а відповідно із ч. 2 ст. 5 цього Закону до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.

Враховуючи те, що посилання про відсутність на час розгляду справи механізму внесення відповідного запису в паспорт громадянина, за умови врегулювання питання обліку платників податків та інших обов'язкових платежів наведеними правовими нормами, не могли бути підставою для невиконання вимог Закону податковими органами, місцевий суд у відповідності із вимогами закону прийняв рішення про задоволення скарги.

Проте дане судове рішення було помилково змінено судом апеляційної інстанції, який не звернув уваги на положення ч.8 ст. 5 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших платежів" (320/94-ВР) про те, що зміни та уточнення щодо даних, занесених до Державного реєстру під час реєстрації, вносяться державними податковими інспекціями за місцем постійного проживання платників податків та інших обов'язкових платежів, і зобов'язав Бердичівську ОДПI надати інформацію щодо ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України для внесення відповідних змін до державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують, однак із урахуванням наведених обставин ухвала апеляційного суду відповідно до ст.ст. 224, 225 КАС України (2747-15) підлягає скасуванню в частині покладення на суб'єкта оскарження зобов'язання надати інформацію щодо ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України для внесення відповідних змін до державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 225, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирській області задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 21 липня 2004 року скасувати в частині покладення на Бердичівську об'єднану державну податкову інспекцію Житомирської області зобов'язання надати інформацію щодо ОСОБА_1до Державної податкової адміністрації України для внесення змін до державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, залишивши в силі рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2004 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст. ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

С у д д і :