Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -судді Фадєєвої Н.М.

суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.

при секретарі Біла-Грошко О.А.

з участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Iнтерм" Вітрюка С.А.,

розглянувши в приміщенні суду в судовому засіданні справу за касаційною скаргою Чернівецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2005 року по справі за позовом Чернівецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Iнтерм" про стягнення 6252,94 грн., -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2004 року Чернівецьке обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду з позовом до ТзОВ "Iнтерм" про стягнення 6252,94 грн. за не створення у 2003 р. одного робочого місця для працевлаштування інваліда.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 18 липня 2005 року в заявленому позові відмовлено з підстав відсутності прибутку у вказаному періоді та збиткової діяльності відповідача.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2005 року, в заявленому позові відмовлено з тих підстав, що

відповідно висновку комісії від 25.08.2005 р. підприємство відповідача є із шкідливим умовами праці і використання праці інвалідів на підприємстві заборонено.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції Чернівецьке обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) відповідач зобов'язаний створити одне робоче місце для працевлаштування інваліда. У 2003 р. Товариством "Iнтерм" атестація робочого місця для працевлаштування інвалідів не проводилася і інваліди не працювали на підприємстві відповідача, що являється порушенням Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) .

При прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанції посилалися на ті обставини, що відповідачем не було працевлаштовано ні одного інваліда при нормі одного робочого місця, однак, відмовляючи в заявленому позові суд першої інстанції посилався на відсутність прибутку. Суд апеляційної інстанції прийшов до обгрунтованих висновків, що відсутність прибутку на підприємстві не звільняє його від сплати штрафних санкцій. При цьому суд апеляційної інстанції прийшов до вірних висновків щодо відмови в заявленому позову, до яких прийшов суд першої інстанції, однак, з підстав неможливості використання праці інвалідів на підприємстві у зв'язку з його шкідливими умовами праці з посиланням на висновок компетентної комісії, відповідно до якого використання правці інвалідів на підприємстві відповідача заборонено.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов до обгрунтованого висновку, що відповідач не мав можливості у зв'язку із шкідливими умовами праці працевлаштувати інваліда, тому вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій не підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права безпідставні і не спростовують висновки суд апеляційної інстанції, при прийнятті постанови апеляційним судом не допущено порушення норм матеріального і процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

У відповідності зі ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Чернівецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України (2747-15) .