К-8234/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення щодо донарахування суми штрафних санкцій по податку на прибуток - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на рішення Господарського суду Харківської області від 29.03.2005 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2005 по справі № А-04/49-05

за позовом Закритого акціонерного товариства "Iнюрполіс"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним рішення від 03.02.2005 № 0000030825/0 про донарахування ЗАТ суми штрафних санкцій по податку на прибуток на суму 10 800 грн. по проведеній плановій документальній перевірці дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ за період з 01.10.2001 по 01.01.2004, за якою складено Акт від 22.04.2004 № 474/34-526/22651695 про порушення пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) у відповідності до пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.03.2005, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2005 по справі № А-04/49-05 позовні вимоги задоволено повністю.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що на підставі зазначеного Акту перевірки від 22.04.2004 № 474/34-526/22651695 по проведеній плановій документальній перевірці дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ за період з 01.10.2001 по 01.01.2004, про порушення пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) у відповідності до пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , відповідачем 26.04.2004 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000160825 про донарахування ЗАТ штрафних санкцій по податку на прибуток в розмірі 6 900 грн., сума яких була сплачена позивачем.

03.02.2005 відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000030825/0 про донарахування ЗАТ сум штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток підприємств у розмірі 10 800 грн. При цьому, підставою такого нарахування був той самий висновок акту перевірки, що було покладено в основу прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.04.2004.

При повторному нарахуванні відповідач розраховував штрафні санкції із розрахунку 10 відсотків від суми недоплати (заниження податкового зобов'язання) за кожний звітний період (квартал) починаючи з періоду, на який припадало самостійне відображення позивачем суми кредиторської заборгованості у складі валових доходів (IV квартал 2003 року) та закінчуючи податковим періодом, на який припадало отримання підприємством податкового повідомлення-рішення від 26.04.2004 (II квартал 2004 року).

За встановленим порушенням пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , в зв'язку з включенням до складу валових доходів у IV кварталі 2003 року суми кредиторської заборгованості строк позовної давності по якій закінчився у II кварталі та III кварталі 2003 року 26.04.2004 вже приймалося податкове повідомлення-рішення № 0000160825/0 про донарахування ЗАТ штрафних санкцій по податку на прибуток підприємств в розмірі 6900 грн. відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 (2181-14) . При цьому, сума штрафних санкцій визначалась Відповідачем із розрахунку 10 відсотків від суми недоплати (заниження податкового зобов'язання) за кожний звітний період (квартал), протягом якого була така недоплата, починаючи з II кварталу та III кварталу 2003 року. відповідно, та закінчуючи податковим періодом, на який припадало самостійне відображення позивачем суми кредиторської заборгованості у складі валових доходів у IV кварталі 2003 року. Сума штрафних санкцій у розмірі 6900 грн., зазначена у податковому повідомленні-рішенні № 0000160825/0 від 26.04.2004., була сплачена позивачем.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 03.02.2005 № 00000030825/0 відповідач розраховував штрафні санкції із розрахунку 10 відсотків від суми недоплати (заниження податкового зобов'язання) за кожний звітний період (квартал) починаючи з періоду, на який припадало самостійне відображення позивачем суми кредиторської заборгованості у складі валових доходів (IV квартал 2003 року) та закінчуючи податковим періодом, на який припадало отримання підприємством податкового повідомлення-рішення від 26.04.2004 (II квартал 2004 року).

Важливим доказом є те, що позивачем відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 (2181-14) самостійно зазначено уточнюючі показники у складі податкової декларації за IV квартал 2003 року і декларація з податку на прибуток підприємства була подана до СДПI 03.02.2004.

Враховуючи встановлені підстави винесення податкового повідомлення-рішення від 03.02.2005 суд першої інстанції зазначив, що платник податків самостійно виправив помилку в обліку та самостійно узгодив занижене ним податкове зобов'язання подавши уточнену декларацію, а ДПI самостійного нарахування податкового зобов'язання не проводила, а одразу застосувала санкції. Таким чином, відсутня обов'язкова ознака при якій може застосовуватися пп. 17.1.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Рішення суду першої інстанції також обгрунтоване ч. 2 ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) , ч. 8 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу", і зроблено висновок про те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення порушено пп. 17.1.3 ст. 17 Закону №2181 (2181-14) , що є підставою для визнання його недійсним.

Суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої інстанції повністю.

Не погодившись із зазначеним рішенням Господарського суду Харківської області від 29.03.2005 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2005 по справі № А-04/49-05 відповідач (далі - СДПI) подав касаційну скаргу в якій просить скасувати судові рішення та в задоволені позовних вимог відмовити. Скарга обгрунтовано тим, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник зазначивши пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) на підставі якого винесено податкове-повідомлення-рішення від 26.04.2004 №0000160825/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 900 грн. скаржник наголосив, що СДПI було невірно визначено кількість податкових періодів, зроблено перерахунок штрафних санкцій, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання.

А висновок судів, на думку скаржника, є помилковим, оскільки в ході перевірки було встановлено, що підприємство уточнюючого розрахунку на виявлені помилки у показниках не надавало, а лише були зазначені уточнюючи показники у податковій декларації за IV квартал 2003 року.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що відповідачем не було здійснено самостійного донарахування позивачу суми податкового зобов'язання (основного платежу) по податку на прибуток за результатами документальної перевірки. Отже, в СДПI не було правових підстав застосовувати до позивача штрафні санкції, передбачені пп. 17.1.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Позивачем же самостійно зазначено уточнюючі показники у складі податкової декларації за IV квартал 2003 року і декларація з податку на прибуток підприємства була подана до СДПI 03.02.2004.

I тому враховуючи зазначене просить касаційну скаргу залишити без задоволенні, судові рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, та пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) - у випадках коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2. пункту 4.2. ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (далі Закон № 2181 (2181-14) ).

Виходячи з наведеної норми законодавства, базою для нарахування контролюючим органом штрафних санкцій за пп. 17.1.3 ст. 17 Закону № 2181 (2181-14) є сума недоплати до бюджету податкового зобов'язання за результатами даних документальних перевірок результатів діяльності платника податків, тобто сума податкового зобов'язання (основного платежу), яку контролюючий орган виявляє та донараховує самостійно.

В тому ж випадку, коли сам платник податків до початку його перевірки органом державної податкової служби відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 (2181-14) виявляє порушення в обчисленні податку та виправляє його, контролюючий орган не має законних підстав для донарахування такому платнику податків суми податкового зобов'язання (основного платежу) за результатами даних документальної перевірки та застосування до нього штрафних санкцій передбачених пп. 17.1.3 ст. 17 зазначеного Закону.

Періодом за який здійснюється донарахування штрафних санкцій відповідно до ч. 2 пп. 17.1.3 ст. 17 Закону № 2181-3 (2181-14) , є кількість податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу) протягом якого існувала сума недоплати (заниження податкового зобов'язання).

А оскільки позивачем самостійно зазначено уточнюючі показники у складі податкової декларації за IV квартал 2003 року і декларація з податку на прибуток підприємства була подана до СДПI 03.02.2004, таким чином, відповідачем не було здійснено самостійного донарахування позивачу суми податкового зобов'язання (основного платежу) по податку на прибуток за результатами документальної перевірки. Отже, у відповідача не було правових підстав застосовувати до позивача штрафні санкції, передбачені пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Відповідно порушення контролюючим органом порядку застосування пп. 17.1.3 ст. 17 Закону №2181 (2181-14) при прийнятті податкового повідомлення-рішення судами встановлено, що і стало правомірної підставою для визнання його недійсним.

Помилковість міркувань скаржника вбачається в тому, що позивачем самостійно і правомірно зазначено уточнюючі показники у складі податкової декларації за IV квартал 2003 року і декларація з податку на прибуток підприємства була подана до СДПI 03.02.2004, а отже не доведено правомірності спірного рішення, тому позов задоволено правомірно.

Таким шляхом суд касаційної інстанції погоджується із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи приписи зазначених норм Законів України "Про оподаткування прибутку підприємства" (334/94-ВР) , "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , і визнає, що рішення Господарського суду Львівської області від 27.07.2004 та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2005 по справі № 5/1880-25/161 не підлягають скасуванню.