ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2007 року К-9798/06 №А-6/25
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Харченка В.В.,
суддів: Гончар Л.Я.,
Васильченко Н.В.,
Кравченко О.О.,
Матолича С.В.,
при секретарі - Кулеші А.О.
сторони:
від позивача: Деденко Д.I.;
від відповідача: Юркевич Ю.Д.;
розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду
України в місті Коломиї Iвано - Франківської області на рішення
господарського суду Iвано - Франківської області від 11 березня
2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 7 червня 2005 року у справі за позовом Акціонерного банку
"Брокбізнесбанк" в особі Iвано - Франківської філії АБ
"Брокбізнесбанк" до Управління Пенсійного фонду України в місті
Коломиї Iвано - Франківської області про визнання рішення
недійсним,-
встановила
Акціонерний банк "Брокбізнесбанк" в особі Iвано -
Франківської філії АБ "Брокбізнесбанк" (далі по тексту - Позивач,
Банк) звернувся до господарського суду Iвано - Франківської
області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті
Коломиї Iвано - Франківської області (далі по тексту - Відповідач,
Управління) про визнання недійсним рішення №30 від 14 грудня 2004
року про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне
перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки
органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій
та № 1 від 14 лютого 2005 року.
Рішенням господарського суду Iвано-Франківської області від
11 березня 2005 року позов Банку задоволено, визнано недійсним
рішення № 30 від 14 грудня 2004року та № 1 від 14 лютого 2005року
про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування
або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів
Пенсійного фонду України сум страхових внесків, фінансових
санкцій.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 7
червня 2005 року рішення господарського суду Iвано-Франківської
області від 11 березня 2005 року залишено без змін.
Ухвалені у справі судові рішення мотивовані тим, що в
провадженні господарського суду Iвано-Франківської області
знаходиться справа № Б-7/49 про визнання "Коломиясільмаш"
банкрутом, тому виплату заробітної плати та перерахування сплати
внесків слід здійснювати з особливостями застосування Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, тому зобов"язання щодо виплати
заробітної плати, включеної в реєстр вимог кредиторів погашаються
в другу чергу, а зобов"язання щодо сплати обов"язкових пенсійних
страхових внесків віднесені згідно реєстру в третю чергу.
Відповідач, не погоджуючись з ухваленими у справі судовими
рішеннями, звернувся з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 7 червня 2005 року, якою рішення господарського суду
Iвано-Франківської області від 11 березня 2005 року залишено без
змін.
В касаційній скарзі Відповідач стверджує, що суми платежів
(збір на нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі
520537,60 грн.), строк сплати яких на момент порушення справи про
банкрутство не настав, не було включено до реєстру вимог
кредиторів і на дані суми законодавство про банкрутство не повинно
поширюватись, а тому апеляційним судом безпідставно вказано, що
підприємство, працівникам якого було виплачено заробітну плату,
перебуває на стадії банкрутства, і тому судом було неправильно
застосовано норми Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія
Вищого адміністративного суду України встановила наступне.
Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України
передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати
доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні,
та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Попередніми судовими інстанціями встановлені наступні
фактичні обставини справи.
Рішеннями Відповідача № 30 від 14 грудня 2004 року та № 1 від
14 лютого 2005 року до Позивача, на підставі п.1 ч. 10 ст. 106
Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне
страхування", застосовані штрафні санкції за видачу
(перерахування) коштів для виплати заробітної плати ВАТ
"Коломиясільмаш" без одночасного подання страхувальником платіжних
документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум
страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату
цих сум.
Відповідач, в обгрунтування правомірності прийнятих ним
рішень як під час розгляду справи попередніми інстанціями, так і в
касаційній скарзі, посилається на те, що зазначені суми заробітної
плати не були включені до реєстру вимог кредиторів і на дані суми
законодавство про банкрутство не повинно поширюватись.
Між тим, попередніми судовими інстанціями встановлено, що
виплати заробітної плати проводились в рамках справи про
банкрутство ВАТ "Коломиясільмаш", порушеної ухвалою від 12 лютого
2003 року, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів
з дня порушення справи.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що
ухвалою від 18 вересня 2003 року у справі про банкрутство № Б-7/49
затверджено реєстр вимог кредиторів до боржника ВАТ
"Коломиясільмаш", вимоги фізичних осіб, які перебували або
перебувають у трудових відносинах з підприємством у сумі 1 849 782
грн. 92 к. віднесені до вимог другої черги, а вимоги, в т.ч.
Управління Пенсійного фонду України у м. Коломия на суму 1 048 839
грн. 97 к. віднесені до вимог третьої черги.
Оскільки попередніми судовими інстанціями встановлені
фактичні обставини справи, які свідчать про те, що Позивач не
здійснював виплату заробітної плати, а погашав заборгованість
боржника по вимогах другої черги, а, в силу положень статті 220
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної інстанції не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судова
колегія Вищого адміністративного суду вважає обгрунтованим
висновок попередніх судових інстанцій про безпідставність
застосування до Банку штрафних санкцій за спірними рішеннями.
Жодних доказів того, що виплати, здійснені Позивачем, не були
включені до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Коломиясільмаш"
Відповідачем під час розгляду справи попередніми судовими
інстанціями не надано, а тому відсутні підстави для висновку про
порушення апеляційним судом положень Закону України "Про банки і
банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
та п. 3.9 розділу 3 Iнструкції
Національного банку України про безготівкові розрахунки в Україні
в національній валюті.
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку про те, що місцевий та
апеляційний суди повно з'ясували обставини справи і дали їм
правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування
норм матеріального чи процесуального права, які потягли б за собою
скасування чи зміну прийнятих у справі судових рішень, судовою
колегією не встановлено.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті
Коломиї Iвано - Франківської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Iвано - Франківської області від
11 березня 2005 року та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 7 червня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає крім як з підстав у строки та порядку,
передбаченому ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.