К-11732/06 Про визнання недійсним договору поставки товару та стягнення одержаного за ним - Текст документа

У вересні 2004 року позивач - ДПI у Оболонському районі м. Києва пред'явив у господарському суді м. Києва позов про визнання дійсним, на підставі ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) , договору купівлі-продажу б/н від 13.01.2003 року, укладеного між ТОВ "Дан" та ТОВ "Iмперіал Трейд".

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.10.2004 р. у справі № 11/149, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2005 р., позов задоволено: визнано недійсним на підставі ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) договір б/н від 13.01.2003 р., укладений між ТОВ "Дан" та ТОВ "Iмперіал Трейд"; зобов'язано ТОВ "Дан" повернути ТОВ "Iмперіал Трейд" 77150 грн. коштів, отриманих від ТОВ "Iмперіал Трейд" в оплату за товар, отриманий за угодою, що визнана недійсною; стягнуто з ТОВ "Iмперіал Трейд" в доход Державного бюджету України 77150 грн. вартості товару, отриманого від ТОВ "Дан"; стягнуто з ТОВ "Дан" в доход Державного бюджету України 195,15 грн. судових витрат.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що вказаний договір укладений ТОВ "Дан" з метою, що суперечить інтересам держави, яка полягала в ухиленні від сплати податків.

В касаційній скарзі ТОВ "Iмперіал Трейд" просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні суду касаційної інстанції представник позивача просив відмовити у задоволенні касаційної скарги як безпідставної.

Представник першого відповідача в судове засідання не з'явився, не зважаючи на те, що був належно повідомлений про день, місце і час розгляду справи.

Поштове відправлення суду касаційної інстанції на адресу другого відповідача повернулось до суду з відміткою відділу зв'язку про відсутність адресата за зазначеною адресою.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ "Дан" та ТОВ "Iмперіал Трейд" було укладено договір б/н від 13.01.2003 р. та доповнення № 1 від 13.01.2003 р., що вступає в дію з дати його підписання та діє до закінчення умов основного договору.

Відповідно до умов даного договору продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити мялясу бурякову. Загальна сума договору відповідно до п. 2 доповнення № 1, яким змінено п. 4.2 основного договору, складає 82 500 грн., в тому числі ПДВ 20%.

Вказана угода фактично виконана обома сторонами договору, проте товар поставлено на загальну суму 77150 грн.

Факт виконання угоди підтверджується наявністю податкових накладних № 234 від 13.02.2003 року, № 168 від 20.01.2003 р., № 175 від 28.01.2003 року, № 226 від 04.02.2003 р. та платіжними дорученнями № 742 від 17.01.2003 р., № 759 від 28.01.2003 р., № 760 від 04.02.2003 р., № 762 від 13.02.2003 р., згідно з якими кошти за отриманий товар ТОВ "Iмперіал Трейд" перерахувало ТОВ "Дан".

Задовольняючи позов та визнаючи спірний договір недійсним з підстав, передбачених ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) , суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірний договір був укладений ТОВ "Дан" з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки у вказаного товариства був наявний умисел на ухилення від сплати податків.

При цьому, на підтвердження наявності у ТОВ "Дан" такого умислу суд послався на встановлені рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2003 р. у справі № 2-1390 за позовом ДПI у Оболонському районі м. Києва до Білгородського А.Б., Кононова Д.М., третя особа: Державна адміністрація Оболонського району м. Києва, про визнання недійсними установчих документів ТОВ "Дан", яке набрало законної сили 28.03.2003 р., факти передачі корпоративних прав ТОВ "Дан" невідомій особі, яка в подальшому незаконно використала дане підприємство для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Наявність у ТОВ "Дан" при укладенні спірного договору умислу на ухилення від сплати податків суд пов'язував також з фактом укладення і виконання відповідачами договору в період, який вказаний в акті перевірки № 997/32-25-31810799 від 16.07.2004 р., яким виявлено порушення першим відповідачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , а саме, не включення до об'єкту оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України. На підставі висновків даного акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 4855/32-25-31810799 від 19.07.2004 р., яким першому відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 955355,08 грн. Також суд послався на те, що ТОВ "Дан" не задекларувало та не сплатило ПДВ з грошових коштів, отриманих за договором з ТОВ "Iмперіал Трейд".

Згідно ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) , чинного до 01.01.2004 р., якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Цивільний кодекс України, який набрав чинності 1 січня 2004 року, серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не встановлює санкцій, аналогічних тим, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) .

Такі санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов'язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені ст. 208 Господарського кодексу України (436-15) .

Згідно частини 1 ст. 207 цього Кодексу господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України (436-15) слід з астосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 ст. 203 та частиною 2 ст. 215 ЦК України (435-15) є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції, встановлені частиною 1 ст. 208 Господарського кодексу України (436-15) , не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення фіктивного правочину з метою отримання права на валові витрати і податковий кредит або удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Оскільки санкції, передбачені вказаною правовою нормою, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини 1 ст. 238 Господарського кодексу України (436-15) . З огляду на це, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу.

При укладенні спірного договору купівлі-продажу 13.01.2003 р. позовна заява була подана ДПI у Оболонському районі м. Києва до суду у вересні 2004 р., тобто вимога про застосування санкцій, встановлених ст. 208 ГК України (436-15) , була заявлена за межами граничного річного строку від вчинення правопорушення, передбаченого ст. 250 цього Кодексу.

Сам по собі договір купівлі-продажу маляси бурякової не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його продажу.

Порушення суб'єктом господарювання правил оподаткування є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої податковим законодавством, що і було зроблено ДПI у Оболонському районі м. Києва шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення № 4855/32-25-31810799 від 19.07.2004 р. про визначення ТОВ "Дан" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 955355,08 грн. і саме по собі не є підставою для визнання договору недійсним.

Відтак висновок судів першої та апеляційної інстанцій про укладення спірного договору ТОВ "Дан" з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, та про наявність законних підстав для стягнення з ТОВ "Iмперіал Трейд" в доход держави 77150 грн. вартості товару, отриманого від ТОВ "Дан", а з останнього на користь ТОВ "Iмперіал Трейд" грошових коштів в такій же сумі, отриманих від ТОВ "Iмперіал Трейд" в оплату за товар, не відповідає обставинам справи та ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України (436-15) .

З огляду на викладене та відповідно до ст. 229 КАС України (2747-15) ухвалені по справі судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Iмперіал Трейд" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2005 р. та рішення господарського суду м. Києва від 27.10.2004 р. у справі № 11/149 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .