К-11512/06 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень щодо визначення сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток - Текст документа

Міське споживче товариство "Кооператор" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Євпаторійської ОДПI № 0000282301/0 від 17.02.2005 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1160,18 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 580,09 грн. та № 0000292301/0 від 17.02.2005 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1451,27 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 725,64 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.05.2005 р. у справі № 2-4/6066-2005, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.07.2005 р., позовні вимоги задоволені повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що операції по придбанню послуг мобільного зв'язку і постачанню електроенергії на об'єкт "Русь" пов'язані з господарською діяльністю платника податків, а витрати на оплату і надання таких послуг підтверджені первинними документами бухгалтерського і податкового обліку.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Євпаторійська ОДПI оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.07.2005 р. з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.05.2007 р. було проведено заміну відповідача у справі - Євпаторійської ОДПI на її правонаступника - Сакську ОДПI.

В запереченні на касаційну скаргу позивач - Міське споживче товариство "Кооператор" просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Представники сторін в судове засідання суду касаційної інстанції не з'явились, не зважаючи на те, що були належно повідомлені про день, місце і час розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 221 КАС України (2747-15) неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на слідуюче.

Як встановлено судами, Євпаторійською ОДПI була проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового і валютного законодавства Міським споживчим товариством "Кооператор" за період з 08.11.2003 року по 30.09.2004 р., за результатами якої складено акт № 46/23-1/32583375 від 17.02.2005 р.

17.02.2005 р. Євпаторійською ОДПI на підставі акту перевірки винесені слідуючі податкові повідомлення-рішення:

· № 0000282301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1160,18 грн. та штрафних санкціях - 580,09 грн., а всього 1740,27 грн.;

· № 000029230100 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 1451,27 грн. та штрафних санкціях - 725,64 грн., а всього 2176,91 грн.

В акті перевірки вказано, що платник податків в 2004 році відніс до складу валових витрат оплату мобільного зв'язку в загальній сумі 3577,61 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 596,24 грн.) без наявності затверджених керівником правил користуванням мобільним зв'язком, розрахункових документів оператора з деталізацією рахунку, переліку номерів телефонів, журналу дзвінків, а також у січні - червні 2004 року платник податку відніс до складу валових витрат оплату за електроенергію по об'єкту "Русь" в значних розмірах при незначних обсягах товарообороту, сума завищення валових витрат по об'єкту "Русь" склала 2819,69 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, судовими інстанціями встановлено, що послуги мобільного зв'язку надавалися позивачу , а не його робітникам; наказом директора підприємства позивача були визначені користувачі мобільних телефонів. Крім того, позивач мав журнал обліку видачі мобільних телефонів.

Щодо віднесення у січні - червні 2004 року позивачем до складу валових витрат оплати за електроенергію по об'єкту "Русь" судами встановлено, що майновий комплекс "Русь" складається з чотирьох об'єктів: ресторан "Русь", їдальня, кафе "СЛАДКОЄЖКА" та бар. Враховуючи доцільність обігріву кафе "СЛАДКОЄЖКА" тепловою енергією (вартість якої значно більше електричної енергії), позивач надійшов до висновку обігріву цього кафе електричною енергією, яка йому була надана енергопостачальною організацією. Обставин розкрадання енергії не було, за послуги в безготівковій формі сплачені кошти, що підтверджується актами витрати електроенергії, договором, платіжними документами, зведенням про витрати електроенергії і актами про витрати електроенергії, актом про зберігання пломб.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.04.1997 року, зі змінами на момент оподаткування) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пункту 1.32 ст. 1 Закону України № 283/97-ВР (283/97-ВР) господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності у платника податків обов'язку по веденню правил використання мобільним зв'язком, зберігання розрахункових документів оператора з деталізацією рахунку, переліку номерів телефонів, журналу дзвінків, тому що обов'язковість ведення і зберігання таких документів не передбачена правилами ведення податкового обліку.

Посилання податкового органу на лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 4956/0/2-04 від 21 липня 2004 року правомірно визнано судами необгрунтованими, оскільки в даному листі вказується, що публікація листа № 125-1 від 28 листопада 2003 року взагалі не є офіційним листом, а лише внутрішньою службовою запискою, яка виражає пропозицію окремого структурного підрозділу іншому при опрацюванні окремих питань застосування податкового законодавства. У цих листах Комітет виказав лише на можливі варіанти обліку витрат послуг мобільного зв'язку, які не є обов'язковими, але можуть використовуватись за власним бажанням власником підприємства з метою здійснення внутрішнього контролю за ефективним використанням коштів та своїми витратами.

Також суди прийшли до обгрунтованого висновку про правомірне віднесення позивачем до складу валових витрат спожитої електроенергії по об'єкту "Русь", оскільки такі витрати були пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, рішеннями Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим, які набрали законну силу, скасовані постанови про залучення до адміністративної відповідальності посадових осіб позивача - директора і бухгалтера за відсутністю в їх діях складу правопорушення.

Згідно підпунктів 7.4.1 і 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (зі змінами на момент оподаткування) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1). У разі коли платник придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

В зв'язку з тим, що позивачем у звітному періоді придбані послуги, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, тому ним правомірно віднесено до податкового кредиту такого звітного періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у зв'язку з придбанням таких послуг.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.07.2005 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .