Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді   Брайка А. I.,

суддів  Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання - Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної республіки Крим

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.06.2005р. у справі № 2-7/1170-2005

за позовом Закритого акціонерного товариства "Керченський скляний комбінат"

до Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної республіки Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача - Шевченко Є. О.,

відповідача - не з'явились,

встановив:

Закритим акціонерним товариством "Керченський скляний комбінат" подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної республіки Крим (правонаступник Керченської міжрайонної державної податкової інспекції) № 0000242602/0 від 16.04.2004р., № 0000242602/1 від 12.05.2004р. та  № 0000242602/2 від 27.07.2004р. про визначення суми податкового зобов'язання по земельному податку в розмірі 235 778 грн. 51 коп., в т. ч. 157 185 грн. 67 коп. основного платежу та 78 592 грн. 84 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням Господарського суду Автономної республіки Крим від 29.04.2005р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.06.2005р., у справі № 2-7/1170-2005 позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що договір оренди земельної ділянки відсутній; платники, яких не було своєчасно залучено до сплати земельного податку, сплачують його не більш як за два попередні роки; рішенням сесії міської ради від 10.07.2001р. позивачу надано в оренду строком на десять років земельну ділянку площею 23,79 га, а рішенням від 31.01.2002р. зазначена земельна ділянка повторно надана в оренду позивачу строком на два роки; висновок відповідача про закінчення позивачем освоєння земельної ділянки в рамках здійснення інвестиційного проекту по договору від 11.01.2001р. у зв'язку з закінченням будівництва газопроводу та здачі його в експлуатацію є необгрунтованим.

Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу в якій просить його скасувати, в позові відмовити посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст. ст. 2, 5, п. 18. ст. 12 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) , ст. 30 Земельного кодексу України 1990р. (561-12) , ст. 120 Земельного кодексу України (2768-14) 2001р., пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення у зв'язку з відсутністю підстав для їх скасування.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті позапланової документальної перевірки дотримання вимог Закону України "Про плату за землю" (2535-12) за період з 24.11.2000р. по 31.12.2002р. відповідачем складено акт від 18.03.2004р. № 16/26-20/71 та встановлено порушення позивачем ст. ст. 2, 14 зазначеного вище Закону та ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" (2120-14) , ст. 51 Закону України "Про Державний бюджет України на 2002 рік" (2905-14) у зв'язку з несплатою податку на землю в розмірі 157 185 грн. 67 коп. в період з 01.09.2001р. по 31.12.2002р.

16.04.2004р. на підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000242602/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання по земельному податку в розмірі 235 778 грн. 51 коп., в т. ч. 157 185 грн. 67 коп. основного платежу та 78 592 грн. 84 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

В подальшому в ході процедури адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000242602/1 від 12.05.2004р. та № 0000242602/2 від 27.07.2004р. про визначення суми податкового зобов'язання аналогічного зазначеному в податковому повідомленні-рішенні № 0000242602/0 від 16.04.2004р.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. ч. 1, 2 ст. 5, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 18 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) (в редакції чинній на період перевірки) плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель; об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди; суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар; юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції; платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки.

Згідно п. 18. ст. 12 зазначеного Закону та п. 5 ст. 15 Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону "Порт Крим" в Автономній Республіці Крим" (2189-14) (в редакціях чинних в період перевірки) від земельного податку звільняються на період освоєння земельної ділянки (планування території, будівництво об'єктів інфраструктури тощо), але не більше ніж на 5 років, суб'єкти підприємницької діяльності спеціальної економічної зони "Порт Крим", які реалізують в ній інвестиційні проекти.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій з посиланням на відповідні матеріали справи, позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності спеціальної економічної зони "Порт Крим", правомірно без порушення вимог  ст. 30 Земельного кодексу України 1990р. (561-12) , ст. 120 Земельного кодексу України (2768-14) 2001р., користувався наданою йому Керченською міською радою земельною ділянкою та був звільнений від сплати земельного податку, оскільки за цей період перевірки повне освоєння ним земельної ділянки при реалізації інвестиційного проекту не здійснено.

У зв'язку з звільненням позивача від сплати земельного податку в нього також був відсутній і обов'язок подання в період перевірки даних відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) та пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про залишення без змін рішення суду першої інстанції, яким позов задоволений, є вірним, судове рішення прийнято відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України (2747-15) , -

ухвалив:

1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної республіки Крим без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.06.2005р. у справі № 2-7/1170-2005 - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України (2747-15) .