ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана I.В., Харченка
В.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Селидівського міського суду Донецької області від 14 жовтня 2004
року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 03 лютого
2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ВДВС Селидівського
міського управління юстиції Донецької області про визнання
неправомірними дій та бездіяльності, стягнення моральної та
матеріальної шкоди, -
встановила:
В червні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним
позовом, в якому вказувала, що рішенням Новогродського міського
суду Донецької області від 12.12.2002 р. з ДВАТ шахта 1/3
"Новогродівська" на її користь було стягнуто заборгованість по
заробітній платі в розмірі 2 067,30 грн., виконання якого
здійснював ВДВС Селидівського міського управління юстиції
Донецької області. У зв'язку з реорганізацією підприємств
вугільної промисловості здійснено заміну сторони у виконавчому
провадженні на Державне підприємство ДХК "Селидіввугілля".
При цьому, на думку позивачки, виконавчою службою були
порушені строки виконання рішення суду, черговість задоволення
вимог стягувачів, не застосовувались ефективні міри примусового
виконання шляхом накладення арешту на майно боржника, у зв'язку з
чим ОСОБА_1 просила визнати такі дії і бездіяльність відповідача
неправомірними, стягнувши на її користь матеріальну шкоду у
розмірі 2 590,33 грн. і 19 500,00 грн. моральної шкоди
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 14
жовтня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Донецької області від 03 лютого 2005 року, у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Не погоджуючись із постановленими по справі судовими
рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з
касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року, в якій, посилаючись на порушення норм
матеріального і процесуального права, просила вказані судові
рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Листом Верховного Суду України від 14.10.2005 р. на підставі
п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
зазначену касаційну скаргу зі
справою було передано до Вищого адміністративного суду України для
вирішення в порядку касаційного провадження.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що рішенням
Новогродського міського суду Донецької області від 12.12.2002 р. з
ДВАТ шахта 1/3 "Новогродівська" на користь ОСОБА_1 було стягнуто
заборгованість по заробітній платі за 2001-2002 р.р. в розмірі 1
207,30 грн., компенсацію за втрату частини заробітку у сумі 10,00
грн. та 850,00 грн. моральної шкоди.
Виконавчий лист до ВДВС Силидівського міського управління
юстиції надійшов 01.03.2004 р. і в цей же день державним
виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого
провадження.
Судом також встановлено, що на момент надходження зазначеного
виконавчого листа на виконанні у ВДВС вже знаходилась велика
кількість виконавчих листів про стягнення заборгованості з того ж
боржника по відшкодуванню шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я
та заборгованості по заробітній платі на значну суму. В порядку
примусового виконання державним виконавцем ще 13.02.2004 р. було
накладено арешт на всі розрахункові рахунки ДП ДХК
"Селидіввугілля". Від податкових органів отримано повідомлення, що
майно ДП ДХК "Селидіввугілля" з моменту його створення знаходиться
в податковій заставі.
Кошти, які підлягають виплаті, до відділення Державного
казначейства почали надходити тільки з початку 2004 року і з цього
часу державним виконавцем періодично, по мірі їх надходження
готувались списки стягувачів в порядку календарного надходження
виконавчих листів та здійснювались виплати заборгованості.
Таким чином, судом доведено, що з боку відповідача не було
допущено бездіяльності, якою б порушувались права позивачки.
Тривалий період протягом якого здійснюється виконання судового
рішення, обумовлений об'єктивними обставинами, а саме великою
кількістю стягувачів, значною сумою боргу та скрутним фінансовим
становищем боржника.
Щодо інших фактів порушення прав заявниці, судом на підставі
повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи
зроблено обгрунтовані висновки про їх безпідставність та
відмовлено у задоволенні позову.
За таких обставин суд апеляційної інстанції, вірно залишивши
рішення районного суду в силі, відмовив у задоволенні скарги
ОСОБА_1
При встановленні наведених фактів судами не порушено норм
процесуального права.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не
спростовують.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а
рішення Селидівського міського суду Донецької області від 14
жовтня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від
03 лютого 2005 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя