ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
іменем України
25 квітня 2007 року
№ К- 1346/06
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого- судді
Сороки М.О.
суддів
Лиски Т.О.
Панченка О.I.
Мироненка О.В. Штульмана I.В.
розглянувши у касаційній інстанції в письмовому провадженні
касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду
Волинської області від 25 січня 2005 року, ухвалу апеляційного
суду Волинської області від 21 квітня 2005 року та на рішення
апеляційного суду Волинської області від 21 квітня 2005 року у
справі за скаргою ОСОБА_1на бездіяльність прокурора Волинської
області,-
ВСТАНОВИЛА:
20 жовтня 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на
бездіяльність прокурора м. Луцька та Волинської області.
Свої вимоги обгрунтував тим, що 31 березня 2004 року відносно
нього була порушена кримінальна справа за ознаками злочину,
передбаченого ч.2 ст.368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Вважає, що
слідство по справі проводилось при повній відсутності
прокурорського нагляду за законністю, що дозволило сфабрикувати
кримінальну справу. З метою усунення неповноти слідства і
доповнення матеріалів справи об'єктивними фактами, заявник подав
низку скарг і клопотань. Усі звернення проігноровані. Ніяких
відповідей заявник не отримував. Ця бездіяльність оскаржувала ся
до Генерального прокурора України і до Уповноваженого з прав
людини Верховної Ради України. З їх відповідей заявник заявник
дізнався, що матеріали переслані у прокуратуру Волинської області,
якій рекомендовано організувати ретельну перевірку. З прокуратури
Волинської області повідомляли, що матеріали направлені в
прокуратуру міста Луцька. Однак, відповіді на свої неодноразові
звернення заявник не отримував та ніяка перевірка не проводилась.
Просив суд визнати неправомірною бездіяльність прокурора
Волинської області та м.Луцька щодо нагляду за законністю
досудового слідства, зобов'язати суб'єкта оскарження перевірити
факти, викладені у письмових зверненнях і клопотаннях, прийняти по
них вмотивоване рішення, оформити їх передбаченими
Кримінально-процесуальними Кодесом України процесуальними
документами і ознайомити заявника з прийнятими рішеннями, надавши
копії відповідних процесуальних документів.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської
області від 27 жовтня 2005 року скарги роз'єднані в окреме
провадження.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від
25 січня 2005 року скаргу частково задоволено. Визнано
бездіяльність прокурора Волинської області ОСОБА_2 щодо ненадання
письмових відповідей ОСОБА_1 про результати розгляду письмових
скарг від 28 серпня 2004 року про відвід дізнавача ОСОБА_3; 28
серпня 2004 року про відвід слідчого ОСОБА_4, прокурора ОСОБА_5;
02 вересня 2004 року про закриття справи в частині одержання
хабара від студента ОСОБА_6; 05 вересня 2004 року про закриття
кримінальної справи по факту одержання хабаря у 2004 році; 20
вересня 2004 року про закриття кримінальної справи по факту
одержання хабаря у 2002 і 2003 роках - неправомірною.
Зобов'язано прокурора Волинської області ОСОБА_2 з дня
набрання рішення законної сили надати письмові відповіді ОСОБА_1
про результати розгляду скарг від 28 серпня 2004 року про відвід
дізнавача ОСОБА_3; 28 серпня 2004 року про відвід слідчого
ОСОБА_4, прокурора ОСОБА_5; 02 вересня 2004 року про закриття
справи в частині одержання хабара від студента ОСОБА_6; 05 вересня
2004 року про закриття кримінальної справи по факту одержання
хабаря у 2004 році; 20 вересня 2004 року про закриття кримінальної
справи по факту одержання хабаря у 2002 і 2003 роках. Стягнуто з
прокурора Волинської області ОСОБА_2 в користь держави три гривні
40 копійок державного мита. В решті вимог по скарзі відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 21 квітня
2005 року апеляційну скаргу представника суб'єкта оскарження
задоволено частково. Рішення Луцького міськрайонного суду
Волинської області від 25 січня 2005 року скасовано і постановлено
нове рішення. Визнано бездіяльність прокурора Волинської області
щодо вирішення скарги ОСОБА_1 від 28 серпня 2004 року про відвід
прокурора ОСОБА_5 неправомірною та зобов'язано його вирішити
питання про відвід прокурора ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.58 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
і повідомити про прийняте рішення у
встановленому законом порядку. Стягнуто з прокурора Волинської
області ОСОБА_2 в користь держави три гривні 40 копійок державного
мита. В решті вимог по скарзі відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду Волинської
області від 21 квітня 2005 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу,
посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить
скасувати його і залишити в силі рішення Луцького міськрайонного
суду Волинської області від 25 січня 2005 року.
Листом Верховного Суду України від 14.11.2005 року зазначені
касаційні скарги разом із матеріалами справи передано до Вищого
адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 лютого
2007 року касаційні скарги були прийняті до провадження суду, по
ним відкрито касаційне провадження.
Касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду
Волинської області від 21 квітня 2005 року не підлягає
задоволенню, так як із заяв скарг на ім'я прокурора Волинської
області ОСОБА_2 вбачається, що всі вони подані в зв'язку з
розслідуванням кримінальної справи, порушеної відносно ОСОБА_1 за
ч.2 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що 28
серпня 2004 року була подана скарга про відвід дізнавача ОСОБА_3;
28 серпня 2004 року про відвід слідчого ОСОБА_4 і прокурора
ОСОБА_5; 02 вересня 2004 року про закриття справи в частині
одержання хабара від студента ОСОБА_6; 05 вересня 2004 року про
закриття кримінальної справи по факту одержання хабара у 2004
році; 20 вересня 2004 року про закриття кримінальної справи по
факту одержання хабара у 202 і 2003 роках.
За змістом п.п.10 і 11 ч.1 ст.227 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
прокурор, здійснюючи нагляд за виконанням законів органами
дізнання і досудового слідства, у межах своеї компетенції усуває
особу, яка провадить дізнання, або слідчого від дальшого ведення
дізнання або досудового слідства, якщо вони допустили порушення
закону при розслідуванні справи; порушує кримінальні справи або
відмовляє в їх порушенні; закриває або зупиняє провадження в
кримінальних справах; дає згоду на закриття кримінальної справи
слідчим в тих випадках, коли це передбачено цим Кодексом;
затверджує обвинувальні висновки (постанови); направляє
кримінальні справи до суду.
Справа відносно ОСОБА_1 розслідувалась прокуратурою м.Луцька,
а тому нагляд за дотриманням законів при проведенні досудового
слідства в даному випадку відповідно до абзацу 1 пункту 2.1 наказу
Генерального прокурора України №4/1 гн від 20 квітня 2004 року
"Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів
органами, які проводять дізнання та досудове слідство" здійснював
прокурор м.Луцька. За таких обставин всі питання, крім відводу,
заявленого прокурору м.Луцька, повинні були вирішуватись
прокурором м.Луцька.
Iз матеріалів справи вбачається, що прокуратурою області
заявнику давались відповіді у вигляді повідомлень про направлення
його заяв за належністю-прокурору, який провадив нагляд
(а.с.98-102), тобто, прокурор Волинської області відповідно до
своєї компетенції та норм КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
вирішив питання
відносно поданих заяв і скарг про відвід дізнавача ОСОБА_3; 28
серпня 2004 року про відвід слідчого ОСОБА_4; 02 вересня 2004 року
про закриття справи в частині одержання хабара від студента
ОСОБА_6; 05 вересня 2004 року про закриття кримінальної справи по
факту одержання хабара у 2004 році; 20 вересня 2004 року про
закриття кримінальної справи по факту одержання хабара у 2002 і
2003 роках і дав на них повідомлення заявнику.
Рішення суду першої інстанції правильно скасовано в цій
частині судом апеляційної інстанції і постановлено нове про
відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 за її безпідставністю.
Відповідно до ч.2 ст.58 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
питання про
відвід прокурора на досудовому слідстві вирішує вищестоящий
прокурор, а в суді-суд, який розглядає справу, відповідно до
правил, передбачених частинами 1 і 2 статті 57 цього Кодексу. Якщо
справа розглядається суддею одноособово, він одноособово вирішує
питання про відвід прокурора.
Прокурор Волинської області в частині вирішення питання про
відвід прокурора м.Луцька, який провадив нагляд за додержанням
законів органами досудового слідства, скаргу ОСОБА_1 не вирішив,
тому суд правильно задовольнив вимоги ОСОБА_1 в цій частині.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від
25 січня 2005 року, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду
Волинської області від 21 квітня 2005 року вимоги ОСОБА_1 про
надання йому письмових відповідей про результати розгляду скарг
від 31 березня 2004 та 26 липня 2004 року, адресованих прокурору
Волинської області ОСОБА_2 залишено без розгляду в зв'язку з
пропуском строку для звернення зі скаргою до суду.
Не погоджуючись із ухвалою Луцького міськрайонного суду
Волинської області від 25 січня 2005 року та ухвалою апеляційного
суду Волинської області від 21 квітня 2005 року ОСОБА_1 подав
касаційну скаргу, посилаючись на порушення судами норм
матеріального права, просить скасувати їх та ухвалити рішення,
яким повністю задовольнити його скаргу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвали Луцького міськрайонного
суду Волинської області від 25 січня 2005 року та апеляційного
суду Волинської області від 21 квітня 2005 року не підлягає
задоволенню, так як судом правильно встановлено, що 31 березня
2004 року та 26 липня 2004 року ОСОБА_1 звертався з письмовими
зверненнями до суб'єкта оскарження, однак відповіді по суті
звернень не отримав. Окрім того, в протоколі затримання від 16
квітня 2004 року заявник звертався до суб'єкта оскарження з
клопотанням перевірити законність затримання, однак по суті
звернень відповіді не отримував.
Крім того, заявник звертався 27 квітня 204 року і 23 травня
2004 року до Генерального прокурора України, 28 липня 2004 року до
заступника Генерального прокурора України, 11 серпня 2004 року до
Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, 16 серпня 2004 року
та 18 серпня 2004 року до Генерального Прокурора України. В даних
випадках заявник звертався до них як до службових осіб вищого
рівня, однак відповіді про відмову у задоволенні скарги органом,
службовою особою вищого рівня по відношенню до суб'єкта
оскарження, що постановили рішення чи здійснили дії або допустили
бездіяльність у встановлений законом термін ОСОБА_1 не отримав.
Відповідно до ст.248-5 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, скаргу може
бути подано в суд у двохмісячний строк, обчислювальний з дня, коли
громадянин дізнався або повинен був дізнатися про порушення його
прав чи обов'язків або у місячний строк з дня одержання особою
вищого рівня по відношенню до того органу, посадової чи службової
особи, що постановили рішення чи здійснили дії або допустили
бездіяльність, або з дня закінчення місячного строку після подання
скарги, якщо особою не було одержано на неї письмові відповіді.
Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом,
якщо буде встановлено, що його пропущено з поважних причин.
Таким чином, заявник ОСОБА_1 пропустив строк для звернення зі
скаргою до суду, а тому вказані вимоги рішенням суду належало
залишити без задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
не може бути
скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм
процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до
неправильного вирішення справи.
Таким чином, суди не допустили по даній справі порушень норм
матеріального і процесуального права при постановленні ухвали
Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2005
року, ухвали та рішення апеляційного суду Волинської області від
21 квітня 2005 року, які б призвести до неправильного вирішення
справи, тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 231 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Касаційні скарги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25
січня 2005 року, ухвалу апеляційного суду Волинської області від
21 квітня 2005 року та рішення апеляційного суду Волинської
області від 21 квітня 2005 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення,
оскарженню не підлягає. Згідно ст.ст.236, 237 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено
до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами
протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Судді:
Сорока М.О. Лиска Т.О. Мироненко О.В. Панченко О.I.
Штульман I.В.
(підпис) (підпис) (підпис) (підпис) (підпис)
З оригіналом згідно:
Суддя: