Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.

при секретарі  Гончаренку Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16.06.2005 р.

у справі № 18/65 господарського суду Запорізької області

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

до акціонерного банку "Металург"

про визнання суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1204000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.02.2005 р. в задоволенні позову СДПI по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі до АКБ "Металург" про визнання податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в сумі 1204200,00 грн., в тому числі: 602100,00 грн. - основний платіж та 602100,00 грн. - штрафні санкції, накладені на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , визначеного податковим повідомленням-рішенням цієї ж СДПI від 30.11.2004 р. № 0000260304/0, відмовлено з посиланням на те, що підпункт 19.3.6 пункту 19.3 ст.19 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , на підставі якого позивач, реалізуючи свої владні повноваження, передбачені цим підпунктом, пред'явив позов, втратив чинність з 12.01.2005 р., у зв'язку з чим на дату вирішення судом спору позивач таких повноважень не має.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.06.2005 р. рішення суду першої інстанції залишене без змін. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не довів відповідно до вимог абзацу першого підпункту 1.20.8 пункту 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , що заробітна плата, визначена голові правління АКБ "Металург" згідно контракту від 12.07.2002 р. та додаткової угоди від 24.03.2003 р., не відповідає рівню звичайних цін, а відтак і факт неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат в податковому обліку з податку на прибуток за 2003 рік витрат на оплату праці голови правління банку в загальній сумі 2006946,43 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача повноважень на звернення до суду із зазначеним позовом з огляду на те, що позов був пред'явлений 23.12.2004 р., тобто в період дії підпункту 19.3.6 пункту 19.3 ст.19 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та  державними цільовими фондами" (2181-14) .

В касаційній скарзі СДПI по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції підпункту 19.3.6 пункту 19.3 ст.19 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , а судом апеляційної інстанції підпунктів 1.20.1, 1.20.2, 1.20.10 пункту 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , пункту 4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , пункту 8 Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 р. № 697 (697-2002-п) , пункту 1 ст.80, ст.86 ГПК України (1798-12) .

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення, вважаючи її необгрунтованою.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення відповідачу податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в сумі 1204200,00 грн., в тому числі 602100,00 грн. - основний платіж та 602100,00 грн. - штрафні санкції, згідно податкового повідомлення-рішення СДПI по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 30.11.2004 р. № 0000260304/0 / форма "Н" /, визнання якого є предметом спору у даній справі, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 26.11.2004 р. про результати планової перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства АКБ "Металург" за період з 01.07.2001 р. по 31.12.2003 р., щодо завищення відповідачем в податковому обліку за 2003 рік валових витрат на загальну суму 2006946,43 грн. внаслідок віднесення до валових витрат витрат на оплату праці голови правління банку в зазначеній сумі, виходячи з фактичних витрат, а не з рівня звичайних цін. При цьому контролюючий орган виходив з вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 та підпункту 5.6.1 пункту 5.6 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) стосовно розміру винагород чи інших видів заохочень пов'язаним з платником податку фізичним особам, до яких згідно пункту 1.26 ст. 1 цього Закону відноситься голова правління банку, в якому такі винагороди чи інші види заохочень платник податку має право віднести на валові витрати.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу / відпрацьований час /. За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат / заохочень /, але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Підпунктом 5.6.1 пункту 5.6 цієї статті передбачено, що з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів / робіт, послуг /, витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт / послуг / згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін / крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб /.

Відповідно до підпункту 1.20.10 пункту 1.20. ст.1 зазначеного Закону донарахування податкових зобов'язань платнику податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Підпунктом 19.3.6 пункту 19.3 ст.19 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , чинним до 12.01.2005 р., було встановлено, що до 1 січня 2005 року діє правило, за яким якщо платник податків відмовляється узгодити податкове зобов'язання, нараховане податковим органом з використанням непрямого методу, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду з позовом про визнання такої суми податкового зобов'язання.

З огляду на те, що донарахування відповідачу суми податкового зобов'язання було здійснене контролюючим органом внаслідок визначення звичайної ціни, а звернення останнього до суду з позовом про визнання цієї суми податкового зобов'язання мало місце 23.12.2004 р., суд апеляційної інстанції правильно визнав помилковим висновок суду першої інстанції щодо відсутності у СДПI по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі правових підстав для пред'явлення такої вимоги в суді.

Згідно підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів / робіт, послуг /, визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Для визначення звичайної ціни товару / робіт, послуг / використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару / роботи, послуги / договори з ідентичними / однорідними товарами / роботами, послугами /у співставних умовах. У разі, коли на відповідному ринку товарів / робіт, послуг / не здійснюються операції з ідентичними / у разі їх відсутності - однорідними / товарами / роботами, послугами /, або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору / абзац перший підпункту 1.20.2, підпункт 1.2.6 пункту 1.20 цієї статті /.

Поняття ідентичних та однорідних товарів / робіт, послуг / закріплено в абзацах четвертому та п'ятому підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та визначається як однаковість характерних основних ознак / ідентичність / або як подібність характеристик та схожість компонентів, що дозволяє виконувати однакові функції та / або / бути взаємозамінними / однорідність /.

Відповідно до ст.94 Кодексу законів про працю України (322-08) , ст.1 Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) розмір оплати праці залежить від складності та умов виконуваної працівником роботи, його професійно-ділових якостей, результатів праці працівника та господарської діяльності підприємства і не обмежується максимальним розміром.

Визначаючи звичайну ціну, з якої відповідачу донараховані податкові зобов'язання у спірній сумі, позивач виходив з рівня заробітної плати голів правління трьох банків, розташованих в м. Запоріжжя / АКБ "Iндустріалбанк", АБ "Автозазбанк", АБ "Муніципальний" /, повноваження голів правління яких згідно з їх статутами аналогічні повноваженням голови правління АКБ "Металург", а також із обов'язкових для голів правління всіх банків, діючих на Україні, кваліфікаційних вимог, встановлених ст.42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) та Положенням про порядок видачі банкам ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 р. № 275, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 р. за № 730/5921 (z0730-01) .

Разом з тим, з огляду на положення ст.94 Кодексу законів про працю України (322-08) , ст.1 Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) основоположними критеріями при визначенні працівнику заробітної плати є, зокрема складність виконуваної роботи, професійно-ділові якості працівника, / кваліфікація, компетентність, тривалість роботи на займаній посаді, досвід роботи /, фінансово-господарські показники діяльності підприємства та особистий внесок працівника в їх досягнення.

Ці критерії контролюючим органом до уваги взяті не були, так само, як і не були взяті в рахунок фінансово-господарські показники діяльності АКБ "Металург", обсяг здійснюваних ним банківських операцій в порівнянні з іншими банківськими установами, в тому числі з вище вказаними.

За відсутності врахування зазначених критеріїв не можуть бути визнані ідентичними чи однорідними трудові функції, як об'єкти оплати заробітною платою за трудовим договором, а заробітна плата, встановлена працівнику без врахування цих критеріїв, не може визначатися звичайною ціною трудової функції.

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність позивачем в судовому процесі невідповідності розміру заробітної плати голови правління АКБ "Металург" рівню звичайних цін, а відтак і про відсутність законних підстав для визнання визначеної відповідачу контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Доводи касаційної скарги не впливають на правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо прав і обов'язків сторін у справі.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запорі жжі залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16.06.2005 р.- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .