ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
суддів: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Леонтович
К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за
касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Вінниці на
постанову господарського суду Вінницької області від 10 грудня
2005 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду
від 16 березня 2005 року, у справі за позовом приватного
підприємства "Вінтур-плюс" до ДПI у м.Вінниці, про скасування
податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
ПП "Вінтур-плюс" звернулось до суду з позовом до ДПI у
м.Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення №
0001122340/0 від 21.03.05 про застосування штрафної санкції у сумі
900 грн., посилаючись на те, що воно винесене з порушенням чинного
законодавства, зокрема, Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Постановою господарського суду Вінницької області від 10
грудня 2005 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського
апеляційного господарського суду від 16 березня 2005 року, позов
задоволено.
У касаційній скарзі ДПI у м.Вінниці просить скасувати
зазначені судові рішення та винести нове рішення, посилаючись на
порушення норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПI у м.Вінниці
проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових
операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу ПП
"Вінтур-Плюс", за результатами якої складено акт без номера від
16.03.2005р. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п.1
ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, а саме позивач здійснив продаж путівки на суму 180
грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, без
роздруківки та видання відповідного розрахункового документу,
видавши квитанцію до прибуткового касового ордеру без номеру та
дати.
На підставі вказаного акту перевірки від 16.03.2005року
згідно із ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, п.1 ст.3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
ДПI у м.Вінниці прийняте
податкове повідомлення-рішення №0001122340/0 від 21.03.2005р.,
яким відповідно до п.1 ст. 17 Закону України "Про застосування РРО
у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
позивачу визначена сума податкового зобов'язання за платежем -
штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм
регулювання обігу готівки в розмірі 900 грн.
Судами встановлено, що ПП "Вінтур-Плюс" на підставі ліцензії
на турагентську діяльність серії НОМЕР_3, виданої Державною
туристичною адміністрацією України 03.06.2004р,
агентської-посередницької угоди НОМЕР_2 від 01.11.2004р. з
власником туристичної продукту приватним підприємцем ОСОБА_1 та
договору бронювання НОМЕР_1 від 16.03.2005р. здійснило продаж
туристичного продукту (путівки вартістю 180,0грн.), який належить
приватному підприємцю ОСОБА_1 за готівку без застосування
реєстратора розрахункових операцій.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про туризм" ( 324/95-ВР ) (324/95-ВР)
туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних
послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що
реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною,
до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та
інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням
(послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку
та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо). Згідно ст. 5
вказаного Закону учасниками відносин, що виникають при здійсненні
туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють
туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення,
тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного,
спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють
посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх
послуг, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без
громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в
інтересах яких здійснюється туристична діяльність.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
реєстратори розрахункових
операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні
торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг
підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності,
крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі
проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і
організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів
та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою
у встановленому порядку. Тобто, наведена норма Закону однозначно
встановлює, що РРО не застосовуються при наданні послуг
підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності,
крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі
проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і
організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів
та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою
у встановленому порядку.
Зі змісту наведених норм Законів України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та "Про туризм" не вбачається
окремих вимог до суб'єкта підприємницької діяльності в залежності
від реалізації власного туристичного продукту чи створеного іншим
туроператором.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суди попередніх
інстанції дійшли вірного висновку, що в даному випадку штрафна
санкція податковим органом застосована неправомірно.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не
спростовують та не дають підстав вважати, що судами першої та
апеляційної інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм
матеріального чи процесуального права.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм
матеріального і процесуального права.
Згідно ч.1 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці
відхилити, а постанову господарського суду Вінницької області від
10 грудня 2005 року та ухвалу Житомирського апеляційного
господарського суду від 16 березня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім із випадків, у строки та порядку,
визначених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: