ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
                   24 квітня 2007 року м. Київ
 
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   у
складі:
 
     Головуючого Співака В.I.
 
     суддів: Білуги С.В.
 
     Гаманка О.I.
 
     Заїки М.М.
 
     Загороднього А.Ф.
 
     при секретарі Лелюку О.П.,
 
     за  участю  представника  Головного  управління  Міністерства
внутрішніх справ України в м. Києві Губарєвої О.М.,
 
     розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну  скаргу
ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного  суду  м.  Києва  від
14.09.04 року та ухвалу апеляційного суду м.  Києва  від  29.11.04
року  у  справі  за  позовом  ОСОБА_1  до   Головного   управління
Міністерства внутрішніх справ України  в  м.  Києві  про  визнання
незаконним  наказу  про  звільнення  та  поновлення   на   роботі,
стягнення заробітної плати та пенсії за час вимушеного прогулу, -
 
                       в с т а н о в и л а:
 
     У липні  2003  року  ОСОБА_1.  звернувся  до  Шевченківського
районного  суду  м.  Києва  з  позовом  до  Головного   управління
Міністерства внутрішніх справ України  в  м.  Києві  про  визнання
незаконним  наказу  про  звільнення  та  поновлення   на   роботі,
стягнення заробітної плати та пенсії за час вимушеного прогулу.
 
     Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.09.04
року позовні вимоги в частині  визнання  незаконними  наказів  про
звільнення залишено без розгляду, а в частині  стягнення  зарплати
та пенсії за час вимушеного прогулу залишені без задоволення.
 
     Ухвалою  апеляційного  суду  м.  Києва  від   29.11.04   року
апеляційну  скаргу  ОСОБА_1.  було  залишено  без  задоволення,  а
рішення Шевченківського  районного  суду  м.  Києва  від  14.09.04
року - без змін.
 
     У  касаційній  скарзі  ОСОБА_1.  не  погоджуючись  з   даними
рішеннями,  посилаючись  на   допущені   судами   порушення   норм
матеріального та процесуального права, просить  скасувати  рішення
Шевченківського районного суду  м.  Києва  від  14.09.04  року  та
ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29.11.04  року  та  ухвалити
нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
 
     Перевіривши наведені  доводи  в  касаційній  скарзі,  рішення
судів щодо правильності застосування судами першої та  апеляційної
інстанції норм  матеріального  та  процесуального  права,  колегія
суддів вважає, що  скарга  не  підлягає  задоволенню  з  наступних
підстав.
 
     Відповідно до статті 248-5 Цивільного процесуального  кодексу
України ( 1618-15 ) (1618-15)
         скаргу може бути подано в  суд  у  двомісячний
строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй  повинно
було стати відомо  про  порушення  її  прав,  свобод  чи  законних
інтересів; у місячний  строк  з  дня  одержання  особою  письмової
відповіді про відмову  у  задоволенні  скарги  органом,  службовою
особою вищого рівня  по  відношенню  до  того  органу,  посадової,
службової особи, що  постановили  рішення  чи  здійснили  дії  або
допустили бездіяльність, або з  дня  закінчення  місячного  строку
після  подання  скарги,  якщо  особою  не  було  одержано  на  неї
письмової відповіді. Пропущений строк для подання скарги може бути
поновлено судом,  якщо  буде  встановлено,  що  його  пропущено  з
поважних причин.
 
     Як вбачається з рішень судів, наказ № НОМЕР_1 про  звільнення
ОСОБА_1. на  підставі  наказу  №НОМЕР_2  позивачу  було  оголошено
21.05.02 року, а до суду з позовом про  скасування  даних  наказів
він звернувся 21.07.03 року, тобто з пропуском строку звернення до
суду, а тому суд правомірно залишив позовні вимоги  без  розгляду,
оскільки позивачем було пропущено строк на подачу позову і не було
подано клопотання про поновлення пропущеного строку
 
     Також суди  дійшли  вірного  висновку,  що  оскільки  позовні
вимоги позивача в частині скасування  наказів  про  звільнення  та
поновлення на роботі  ОСОБА_1.  було  залишено  без  розгляду,  то
позовні вимоги в частині  стягнення  на  його  користь  заробітної
плати  та  пенсії  за  час  вимушеного   прогулу   не   підлягають
задоволенню.
 
     Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції правильно
дана правова оцінка  обставин  по  справі,  правильно  застосовані
норми матеріального та процесуального права при прийнятті  рішень,
а тому касаційну скаргу слід залишити без  задоволення,  а  судові
рішення - без змін.
 
     Керуючись статтями 220,  221,  223,  224,  230,  231  Кодексу
адміністративного  судочинства  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
           ,   колегія
суддів, -
 
                         у х в а л и л а:
 
     Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити  без  задоволення,  рішення
Шевченківського районного суду  м.  Києва  від  14.09.04  року  та
ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29.11.04 року  у  справі  за
позовом ОСОБА_1 до Головного  управління  Міністерства  внутрішніх
справ України в  м.  Києві  про  визнання  незаконним  наказу  про
звільнення та поновлення на роботі, стягнення заробітної плати  та
пенсії за час вимушеного прогулу - без змін.
 
     Ухвала оскарженню не підлягає.
 
     Головуючий В.I. Співак
 
     судді: С.В. Білуга
 
     О.I. Гаманко
 
     А.Ф. Загородній
 
     М.М. Заїка
 
     Згідно з оригіналом суддя В.I. Співак